Культура - статті - 2021

Загальна характеристика філософської думки Київської Русі

Найдавніші збережені пам’ятки писемності Київської Русі, що є джерелом пізнання історії філософської думки народу, датуються кінцем Х — серединою XI ст. Вважають, що наприкінці Х ст. була написана включена до складу «Повісті временних літ» «Промова філософа», де відтворюється відповідно до християнського віровчення історія створення світу. У середині XI ст. створюються «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, «Ізборники Святослава» 1073 та 1076 рр. та низка інших пам’яток, що насичені глибинним філософським змістом.

Істотне значення для розвитку філософської думки мало запровадження на Русі християнства. Завдяки цьому постала можливість прилучитися до досягнень світової культури. Інтенсивні контакти з Візантією, Моравією, Болгарією дають змогу використовувати як джерело розвитку філософської думки здобутки античної і візантійської філософії. Твори візантійської та болгарської літератури переважали серед пам’яток світової культури того часу, що засвою вались у процесі становлення й розвитку філософської думки Київської Русі.Залучались і здобутки культури народів Західної Європи й Сходу. Із сирійської мови перекладається повість про Акира Премудрого, з давньоєврейської - біблійна книга «Есфірь», з грузинської - Сказання про іверську царицю Динару тощо. На Русі були відомі деякі церковні твори, княжі житія, створені представниками чеської культури, що містили виклад, у тому числі філософськи значущих ідей. Традиція української філософської думки, що визначає специфіку філософського мислення українського народу, складається у результаті взаємодії двох чинників — світової інтелектуальної традиції, що ґрунтувалась на ідеях давньогрецьких мислителів, переосмислених візантійською християнською філософією, і вітчизняної культури, яка зберігала чимало міфологічних уявлень східних слов’ян.