Культура - статті - 2021

Українське кіномистецтво у 20-30-х рр. 20 ст.

У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші в світі кінозйомки — зафільмував вершників і метальників списів. Але його апарат ніколи не був запатентований. «Кінетоскоп» Й. Тимченка досі зберігається в запасниках Політехнічного музею в Москві.

Перший український фільм - "Запорізька Січ", зняв в 1911 Данило Сахненко за сприяння та матеріальної підтримки історика Дмитра Яворницького в Катеринославі(нині Дніпропетровськ). "На жаль, повністю фільм "Запорізька Січ" не зберігся, лише чотири невеликих кадри вдалося віднайти в російських кіноархівах".

Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького).

Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі. Знімалася у фільмах під режисурою Є. Бауера, П. Чардиніна й ін. на світанку епохи німого кінематографа. Уславилася в фільмах: «Пісня тріумфуючого кохання» (1915), «Міражі» (1915), «Життя за життя» (1916), «Забудь про камін…» (1917) та багатьох ін.

1928 рокувдалося ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка) — одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі. Вона на той час була найбільшою кіностудією в СРСР і забезпечувала близько половини радянського кіновиробництва. Першим фільмом кіностудії став фільм «Ванька і Месник» режисера Акселя Лундіна та оператора А. Майнса. Це стрічка для дітей, задумана Лундіним на манер «Червоних дияволят» Івана Перестіані, про пастуха, що викрав секретні документи у ворога та врятовується від карального загону завдяки червоним.

У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси. «Броненосець «Потьомкін» — німий художній фільм сергія Ейзенштейна 1925 року, що вже у 1926 році отримав приз від Американській кіноакадемії у номінації «Кращий фільм». У 1925 році негатив фільму був переданий до Німеччини, де стрічку перемонтували настільки, що сюжет більше не відповідав авторському задуму. Не раз втручалась до сюжету і радянська влада, змушуючи Ейзенштейна прибирати ту чи іншу сцену.

Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера Леся Курбаса з письменниками Майком Йогансеном та Юрієм Яновським. Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор Іван Кавалерідзе («Злива», «Перекоп»). Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській (з 1928 р. ) і Київській (1934—1941) кіностудіях. Із 1957 р. — режисер-постановник на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Неодноразово за свою творчість звинувачувався у «націоналістичному ухилі».

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Цікаво також те, що Довженко, який знаходився у лавах Армії УНР, тепер знімав фільм Арсенал «з іншого боку». Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм «Земля» було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О. Соловйова «Фронт».