Історія української культури - О. Ю. Павлова 2012

Розділ 4. Культура Київської Русі
4.3. Джерела вивчення культури Київської Русі

Основним джерелом вивчення історії і культури Київської Русі є літописи.

Основу давньоруського літописання становить «Повість минулих літ», укладена Нестором Літописцем у Печерському монастирі близько 1110 року. У цій пам’ятці зафіксований досвід історичних знань, нагромаджений у попередню епоху, досягнення європейської історичної думки, традиції візантійської культури. Нестор і продовжувачі його літопису заклали основи руської історії, визначивши місце слов’ян і Київської Русі у системі тодішнього світу. «Повість минулих літ» вміщено в лаврентіївському та Іпатіївському літописних зводах.

Оригінальним джерелом знань є мініатюри і графіті Радзивилівського літопису, який зберігся в «лицьовому» (ілюстрованому) списку XV ст., але був укладений на початку ХІІІ ст.

Важливі дані для висвітлення історії Київської Русі містяться у новгородських літописах. До XII ст. літописання велося в основному у Києві та Новгороді. З XII—XIII ст. кожна удільна столиця Русі мала своїх літописців. Центрами літописання були Київ, Чернігів, Переяслав, Володимир — Волинський, Галич, Холм.

Цінним історичним джерелом є «Києво-Печерський патерик». У ньому містяться унікальні картинки київського життя, розповіді про лікаря Агапіта, що вилікував Володимира Мономаха, про живописця Алімпія, про побудову Успенської церкви Києво- Печерського монастиря та ін. Київ, у оповідях літопису, виступає як визначний політичний і культурний центр Русі, а Києво- Печерський монастир — як загальноруський релігійний центр.

Важливим писемним джерелом з історії Русі є «Руська Правда» — звід юридичних законоположень, чинних на території держави.

Джерелами стали і берестяні грамоти Новгорода, Старої Руси, Пскова, Твері, Звенигорода, написи на стінах культових споруд Києва, Новгорода та інших міст.

Надзвичайно цінними джерелами вивчення історії і культури Київської Русі є археологічні знахідки, які часто були єдиним джерелом для висвітлення життя того чи іншого давньоруського центру. Археологічні пам’ятки дають можливість з’ясувати характер і рівень економічного та культурного розвитку, міжнародних торговельних зв’язків Київської Русі IX—XIII ст.

Важливі свідчення про Київську Русь містяться у історико- географічних працях арабських, єврейських, перських авторів IX — XIII ст., візантійських і західноєвропейських хроніках, скандинавських сагах.

Наприклад, досить цінними є такі візантійські писемні джерела, як «Житіє Георгія Амастридського», «Записки грецького топарха», «Про управління державою» Костянтина Багрянородного, «Стратегікон Кекавмена». У них містяться досить цінні відомості про походи Русі на Візантію, договори з греками, хрещення Русі, про державний візит княгині Ольги до Царгорода, римсько-візантійські відносини X—XIII ст. Чимало відомостей про Київську Русь та східно-слов’янських князів містяться як у вітчизняних, так і в зарубіжних писемних джерелах.