Культурологічний словник - 2020


МОНАСТИР

МОНАСТИР (від грец. monasterion — місце, житло усамітнених) — громада ченців, які об'єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими у монастирських статутах. М. називають також певним чином організований комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною. М. існують у православних, католицьких, греко- католицьких, вірмено-григоріанських церквах, а також у буддизмі, ламаїзмі та деяких інших. У християнстві М. виникли у ІІІ-IV ст. Поява М. спричинена прагненням найревніших послідовників тієї чи іншої конфесії ізолюватися від гріховного, на їхню думку, світу й організувати життя відповідно до власних уявлень про ідеал праведності. Розрізняють М. спільножитні і келіотства, звичайні і ставропігійні (особливо самостійні у діяльності), чоловічі і жіночі. Найпоширеніші — спільножитні, де життя регламентоване єдиним статутом, а ченці не мають власності. Очолює монастир настоятель (намісник).





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.