Культурологічний словник - 2020


КУЛЬТУРОЛОГІЯ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ (від культура і ...логія) — наука, що формується на стику соціального і гуманітарного знання про людську культуру як цілісний феномен. Про предмет і місце К. в системі наукового знання не склалося єдиної думки. В Оксфордському словнику вказано на те, що слово kulturologie вперше використав німецький вчений В. Освальд 1913 р., а англійський термін culturology вжив 1949 р. американський антрополог Л. Уайт. Після чого термін К. вжито в літературі лише декілька разів — в 1949, 1956, 1957 рр. У тому ж словнику «К.» трактується як наука або вчення про культуру. Наукове вивчення культури, здійснюване етнографами, філологами, соціологами, дає можливість побачити в культурі складне багатовимірне утворення. Повне знання про культуру виникає на перетині антропологічного, гуманітарного і соціологічного знання. В К. виділяють такі підрозділи: теорія культури (світова художня культура), прикладна та емпірична К. (антропологія і соціологія культури). К. перебуває ще на стадії становлення, пошуку свого предмета і методів, її науковий статус повністю не визначений. Вона належить одночасно галузі соціального значення (цьому сприяють соціологія культури і антропологія), де використовуються кількісні методи збору даних, і гуманітарному знанню (завдяки мистецтвознавству і філософії культури), котре вибудовується на цінностях і якісних методах дослідження. Культуролог найчастіше звертається до методів філософії, логіки, соціології, мовознавства, психології, семіотики, історичних методів, а також до аналітичних процедур міждисциплінарного плану.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.