Культурологічний словник - 2020

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС — фольклорний жанр середньовічного європейського епосу. Має багато спільного з історичними переказами і легендами. Різницю між ними становить форма: Г. е. набирають віршованої форми, а перекази й легенди — прозаїчної. Г. е. представлений у вигляді: 1) численних епопей (приклад — давньовавілонські сказання про Гільгамеша, давньоіндійська «Рамаяна», давньогрецькі «Іліада» та «Одіссея», англосаксонський «Беовульф», вірменський «Давид Сосунський»; 2) у вигляді окремих пісень, коротких сказань або поем (приклад — «Пісня про Байду»). При виконанні Г. е. часто перетворювався майже у драматизовану театральну дію: урочиста поза оповідача, художня декламація віршів-пісень, супроводження на музичних інструментах, зосереджене сприйняття слухачів-глядачів. Можливо, саме тут бере витоки драматичний театр. Г. е. став праосновою більшості жанрів сучасної літератури. Давні жанри епосу — повість, оповідання, новела. Пізніше на його основі виник роман. Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об'єднання в цикли. На ґрунті цієї тенденції і складається роман-епопея («Сага про Форсайтів» Дж. Ґолсуорсі).