Культурологічний словник - 2020


БАЗИЛІКА

БАЗИЛІКА (від грец. basilikе — царський дім) — прямокутна в плані споруда, розділена поздовжніми рядами колон або пілонів на кілька частин (нефів), які мали самостійні перекриття. Середній неф вищий від бічних. Перед входом — поперечний притвор (нар- текс), у протилежному кінці середнього нефа — півкруглий виступ (апсида), критий півкуполом. Спочатку мали дерев'яні відкриті перекриття, пізніше — кам'яні склепінчасті. З часом у Б. з'являється трансепт, над бічними нефами — галереї-емпори, над середохрестям — купол. Тип Б. склався у Римській імперії, де вона мала громадсько-адміністративне призначення. Згодом стала одним з основних типів християнських храмів у візантійській, сирійській, романській та готичній архітектурі, застосовувалася також в архітектурі Відродження та бароко.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.