Культурологічний словник - 2020


СТАТУС

СТАТУС (соціально-психологічний) (лат. status — становище) — становище, яке посідає індивід або група серед інших людей чи груп. С. відбиває визнання чи невизнання, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію, якими користується особа у референтній групі або ж у суспільстві в цілому. Соціально — психологічний С. відображає ступінь відповідності якостей та рольової поведінки індивіда груповим нормам і вимогам суспільства. Уявлення про С. формується в особистості як реакція на ставлення до неї членів групи, колективу в різноманітних ситуаціях їх сукупної діяльності. С. істотно відбивається на емоційних станах людини: високий або задовільний С. сприяє підвищенню активності та реалізації активної життєвої позиції; низький С. породжує астенічні почуття, що може призвести до зниження мотивації діяльності і виникнення конфліктних взаємин з членами групи. Керування процесом встановлення С. індивіда в колективі — одна із складних і відповідальних функцій керівника, виконання якої вимагає психолого-педагогічного такту. У соціальній психології розроблено методи кількісного вимірювання С. особистості (наприклад, соціометрична процедура дає змогу оцінити С. у структурі міжособових взаємин). С. людини в колективі може змінюватися в широкій амплітуді від позитивного до негативного. С. залежить від індивідуально — психологічних параметрів самої особистості. Змінюючи С. особи, можна керувати як її життєдіяльністю (відкриваючи чи обмежуючи їй перспективи престижного росту), так і колективом (нарощуючи в ньому рівень згуртованості чи дезинтегрованості).





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.