Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ третій. Творчі течії у мистецтві
Кіномистецтво. Видатні режисери сучасності. Авторське кіно деяких з цих режисерів

Осторонь різноманітних течій комерційного кіно стояв знаменитий італійський кінорежисер Ф. Фелліні¹. З часом його ім’я стало символом кіно у цілому світі. З 60-х років Ф. Фелліні працював у кіно зі своїм власним досвідом, але влаштовував з нього дещо більше, чим більше воно було гіперболізоване й абсурдне. З його фільму «Вісім з половиною» почалося «авторське кіно», — коли зміст вичерпується особистістю автора. Ф. Фелліні начебто законспектував розірвану епоху, формулою якої можна вважати назву фільму. Принцип прожитого й пережитого панує в його фільмах, які присвячені одній лиш проблемі — співіснуванню з навколишнім світом. У цьому зв’язку згадується лукавий вислів Ф.Фелліні про те, що режисура — це спосіб конкуренції з Богом.

Представник елітарного кіномистецтва Ф. Фелліні програв змагання з носієм масової культури С. Спілбергом². Авторське кіно раптом щезло разом зі смертю Ф. Фелліні. Це ще один доказ того, що одинакові не вистояти в грандіозному, безпрецедентному в історії потокові масової культури. Відбулася якісна зміна. Мистецтво з категорії естетики стає демографічним явищем.

Проти потоку масової культури була спрямована творчість італійського режисера П.-П.Пазоліні («Теорема», «Свинарник»та ін.). Кіно для нього стало головним аргументом у боротьбі за принижену людину. П.-П.Пазоліні застерігав у своїх фільмах проти виникнення нового стану світу. Режисер у цьому бачив нову загрозу всьому сущому. Ця загроза в Італії звалася «сотто- культура» (напівкультура), — це коли всі багатовікові набутки культури людства будуть витіснені загальною обов’язковою на- півосвітою.

На нашу думку, представником авторського кіно є також Інгмар Бергман. Він складає славу шведського кіно, створивши свій стиль, відкривши нову тематику в західному кіномистецтві.

Його фільми «Вечір блазнів», «Сунична поляна», «Джерело» поставлені з неперевершеною майстерністю і наповнені роздумами про смисл життя, про вічність таких почуттів, як любов і доброта. В кінокартинах «Час вовка», «Сором», «Зміїнеяйце» та інших І.Бергман звертається до глобальних проблем сучасності, виступає на захист духовних цінностей. На думку О.Сокурова, в кіно є одна тільки постать, яка існує якось дуже поважно і достатньою мірою незалежно, — це Інгмар Бергман. Показовою є універсальність Бергмана — він і літератор, і театральний та оперний режисер. Без цього комплексу Леонардо да Вінчі кіно як мистецтво неможливе.

Та від усіх цих перемін у світовому кінематографі пошуки європейських філософів і митців не стали менш взаємопов’язаними, адже в центрі їхніх зусиль була індивідуальність. Авторська культура спрямована на руйнування існуючих принципів, соціальних, культурних, естетичних норм. Кінематограф високохудожній називається артхаузним (art-house), мистецтвом для вузького кола справжніх цінителів. Врешті-решт, мистецтво розуміють менш ніж п’ять відсотків населення. Таким є становище в усіх країнах. Це ніяк не пов’язано з рівнем освіти. Це просто інший рівень розвитку. Насправді для цього потрібна дуже складна професійна підготовка. Мистецтво є лише експериментальним цехом для масової культури. Недарма масове кіномистецтво називається основним напрямком — мейнстрімом (mainstream). Здається, Ян Юсім назвав його «кіноконсервами».

З часом авторське кіно все ж таки відродилося. Представником такого неегоїстичного авторського кіно є німець Фолькер Шлендорф. Він є режисером таких фільмів, як «Молодий Терлесс», «Любов Свана», «Сплюндрована честь Катерини Блюм», «Жерстяний барабан» тощо. В них він поєднав ліричність своєї натури з масивною об’єктивністю навколишнього світу. Таке враження, що режисери авторського кіно все життя ставлять одну величезну картину. Просто вона складається з невеликих фрагментів — окремих фільмів. Такою ж є і творчість голландця Йоса Стеллінга. Кращими його фільмами стали «Рембрандт», «Ілюзіоніст», «Летючий голландець», «Ні потягів, ні літаків» тощо. Режисер кіно, театру і телебачення, власник кінотеатру і кафе, Йос Стеллінг вважається одним з основоположників голландської «нової хвилі» 70-х років. Він і сьогодні є найбільш шанованим в Європі режисером. Його фільми користуються неймовірною популярністю в багатьох країнах світу. Й. Стеллінг пишається тим, що в Голландії багато гарних кінематографістів, однак його й самого вражає дивовижна пасивність вітчизняних глядачів, які мало цікавляться досягненнями своїх кіномитців.

Тож можна стверджувати, що авторське кіно проявило себе як таке, що занурює глядача в реальності навколишнього світу, а не кіно як індустрія розваг.

Примітки

¹ Фільми Ф.Фелліні: «Дорога» — про декласантів з соціального узбіччя; «II bidonе», «Ночі Кабірії», «Солодке життя», «Репетиція оркестру», «Амаркорд», «Вісім з половиною» та інші. В них Ф. Фелліні пробував вирішувати за інших, виносити моральні судження, тобто, займався проблемами сучасного йому суспільства.

² Більшість авторів касового кіно США зневажають Фелліні: «Ну, та це ж мистецтво».