Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина перша (1900 - 1945 рр.)
Розділ другий. Розвиток інтелекту
Успіхи науки

В кінці XIX — на початку XX ст. помітно просунулось вперед наукове суспільствознавство. Це був час віри в прогрес, заснований на розвиткові наукового знання і його застосування у всіх сферах суспільства. Однак заявились мислителі, які під впливом реальних історичних подій, а також виходячи з труднощів, які супроводжували спроби наукового дослідження суспільства, висловлювали сумнів і в прогресі, і в універсальності наукових (науково-природничих) методів пізнання і перетворення дійсності.

XX ст. ознаменувалось бурхливими подіями, які знайшли відображення в розвитку соціальної теорії. Суттєво просунулись вперед соціальні науки — економічна теорія, правознавство, політологія, соціологія, психологія та інші науки. А на філософському рівні продовжувалось переосмислення принципів XIX ст., яке свято вірило в прогрес і всесилля науки.

Недоліки цивілізації, створеної наукою і технікою, нездатність науки вирішити багато людських проблем призвели до появи в соціальній філософії теорій, які містили в собі сильний антинауковий елемент.

По-перше, сумнівною видавалась універсальність наукових методів і їх дослідницька ефективність. Такі напрямки в філософії, як герменевтика, екзистенціалізм, прямо вказували на обмеженість науково-природничих методів пізнання, їх нездатність досліди ти світ людини. Подібні переконання ґрунтувались на констатації своєрідності галузі історії і культури, де діють свідомість людини і свобода волі. Заперечувалась наявність в області соціальних явищ тих законів, які співвідносились з законами природи. Подібні установки реалізовувались і в окремих соціальних науках. Наприклад, в історії набула популярності школа Анналів, теоретики якої розвивали принципи неокантіанської теорії пізнання.

По-друге, підкреслювалась багатозначність наслідків технічного прогресу, шкідливість і навіть ворожість створеної наукою і технікою цивілізації у відношенні до людини. Такі мотиви відчутні в неофрейдизмі й екзистенціалізмі.

Після фундаментальних наукових відкриттів першої половини XX ст. розумова атмосфера світу різко змінилася. «Кінетична енергія газів, ейнштейнівська механіка, квантова теорія поля докорінно змінили те уявлення про науку, яке ще вчора було загальним. Уявлення це не стало менш високим — воно зробилося більш гнучким. На місце остаточно визначеного останні відкриття в багатьох випадках висунули безконечно можливе; на місце точно вимірюваного — поняття вічної відносності міри» (Марк Блок).

Наука — це процес пізнання, який полягає в тому, щоб, перетинаючи межу природи і культури в обох напрямках, досягти істини. За Гегелем, через зведення об’єктивного до суб’єктивних понять наука і філософія прагнуть подолати їхню протилежність. Бертран Рассел стверджував, що сучасну науку конституювали два інтелектуальних інструменти — винайдений античними греками дедуктивний метод, а також вперше широко використаний Галілеєм експериментальний метод. Дедуктивний метод дав змогу грекам створити математику, філософію і логіку. А логіка стала засобом самоорганізації культури.

Наука являє собою сукупність логічних суджень, які складаються з понять. Обмін же поняттями — це, власне, засвоєння і передача знань. Знання ж — це засвоєна людиною інформація. Знання законів розвитку природи і суспільства називається наукою.¹ Наукове знання містить у собі передбачення.

Лев Толстой називав науку далекою від дійсності ідеєю, уявним знанням досконалої істини.

Отже, поєднання дедукції з експериментом народило науку. А наука, за висловом акад. І.Павлова, — це знаряддя вищої орієнтації людини в навколишньому світі і в самій собі. Як бачимо, вчені невтомно зводили будову академічної науки, спочатку створивши її саму, а потім знайшовши їй відповідну назву. Наука (разом з культурою і освітою) стала інфраструктурою просвітництва.

Причини західноєвропейського поступу з кінця пізнього середньовіччя й до нашого часу закладені у взаємодії трьох компонентів культури: власного типу економіки, техніки і науки. Переломний період у взаємодії науки, техніки й економіки датується ХІХ ст. Саме тоді зародилась система НТК (науки, технології, капіталізму).

На початок ХХ ст. наука стала новим ідолом західної культури. Неопозитивістами були вироблені основні критерії, що давали можливість визначити, чи є знання науковим. Ці критерії являли собою характеристики методу дослідження. Як прихильники емпіричної філософії, неопозитивісти визначали істинність знання через експеримент і конкретний факт. В євроамериканських країнах наука стала головною продуктивною силою суспільства. Здобутки науки, винаходи і технологічні нововведення стали рушіями економічного розвитку країн і матеріального добробуту людей.

Коли ми вивчаємо західне суспільство і культуру впродовж століть, то стає очевидно, що наукові відкриття і винаходи з’являються дедалі швидше. Внаслідок цього виникає і росте капіталістична економіка, а релігійний характер мистецтва змінюється на світський і чуттєвий. Змінюється абсолютистська етика і мораль, поширюється матеріалізм. З’являється і набирає сили протестантизм, відбувається безліч інших змін. Якщо К.Маркс вважав, що ці явища пов’язані зі змінами в економі- ко-технологічних умовах, то М.Вебер стверджував, що зміни відбуваються у зв’язку з появою протестантизму. Щоправда, міра впливу релігії на розквіт НТК скоріше мінімальна. Цілком можливо, що несакральний характер природи² міг мати певне значення у поширенні техніки, проте будь-який зв’язок християнства з зародженням природничих наук нічим не підтверджений³.

Отже, як свідчить історичний досвід людства, ні економічні умови, ні релігія не були відповідальними за зміни інших факторів розвитку західного суспільства і культури. Навпаки, зміни, що відбулися в усій соціокультурній системі Заходу, були відповідальними за весь різноманітний розвиток його економічного, релігійного, політичного життя.

Образ світу людини початку XX ст. так само складався з категорій культури, які є одночасно і категоріями людської свідомості. Йдеться про такі поняття і форми сприйняття дійсності, як час, простір, зміни, доля тощо. Проте не тільки ідеї, а й фабрики та заводи, механізми, форми житла, меню, мода і взагалі весь матеріальний побут стали «застиглою думкою сучасної епохи».

Завдяки предметній діяльності і соціальній пам’яті світ культури примножується. Таким чином соціальний час не щезає в минулому без сліду. Він тільки виявляється по-новому у символах, мові, пам’ятниках тощо.

Не може не вражати великий прогностичний інстинкт культури. Так, російський поет А.Бєлий задовго до відкриттів Резерфорда, Жоліо-Кюрі, Фермі писав:

Мир — рвался в опытах Кюри

Атомной, лопнувшею бомбой

На электронные струи

Невоплощенной гекатомбой.

Але ж до вибуху першої атомної бомби було ще 34 роки, її не було навіть у проектах. А за 24 роки до події І.Еренбург у повісті «Хуліо Хуреніто» написав, що американці будуть випробовувати зброю масового знищення на японцях...

Під впливом успіхів у науці, техніці, політиці і мистецтві Європа безумовно повірила у прогрес, ототожнивши його з історією. Ідея прогресу — це вигадка епохи Просвітництва, що знову була взята на озброєння в XX ст. Насправді ж розгортання світового процесу відбувається в режимі «важкої нерозвинутості принципу» (Гегель).

Справді, раціональний розум не спрямовує еволюцію системи НТК на заздалегідь визначену мету. Наука прагне до накопичення знань, техніка — до удосконалення засобів, а капіталістична економіка — до розповсюдження засобів виробництва. Та ніхто не задумується над тим, яку мету кожен з цих напрямків переслідує, заради чого все це.

А далі XX ст. пройшло під знаком всесвітньої історії, який на кінець століття став глобальним. Нічого більш природного не було в тому, що Макс Вебер в 1904, а Вернер Зомбарт в 1912 році відчували себе в центрі Європи людьми, що перебувають у самому осередді світу науки, розуму і логіки. Макс Вебер в цей час міг дозволити собі розкіш роздумувати над тим, якою повинна бути людина, щоб мати право вставити свої пальці в спиці колеса історії.

А між ситуацією Вебера і Зомбарта, в 1908 р. М.Коцюбинський дописує «Fata morgana», І.Франко редагує «Мойсея», а тут- таки поруч, у Москві, молодий В.Маяковський вперше потрапляє до в’язниці. В той же час О.Архипенко виїздить до Парижа, того ж року полишає паризьку мистецьку школу і засновує свою.

Початок XX ст. характеризується принаймні трьома основними досягненнями культури — кінематографа, психоаналізу і теорії відносності. Сформувалась більша фундаментальність культурних напрямків думки і мистецтва.

А ще на межі XIX і XX ст. капіталістичні країни світу вступили в епоху імперіалізму. Перерозподіл ринків збуту, утворення фінансової олігархії — зрощування фінансового капіталу і промисловості, вивезення капіталів за кордон, боротьба за сфери впливу привели до надзвичайного розширення міжнародних економічних зв’язків. Починають виникати міжнародні трести, картелі, синдикати, монополії. Конкуренція виробників на ринках збуту переросла в конкуренцію між транснаціональними компаніями. Все разом сприяло небувалому розвиткові усіх видів транспорту, шляхів сполучення, перших сучасних засобів зв’язку.

Результатами успіхів науки була така галузь машинобудування, як автомобільний транспорт. У 1898 р. був проданий перший автомобіль Даймлера в Німеччині⁴. В 1902 р. піднявся в повітря перший літак братів Райт, що протримався в небі 57 секунд. А через 11 років, в 1913 р., був здійснений безпосадочний переліт з Лондона до Парижа. У цьому ж році в Петербурзі здійснив свій перший політ «Руський витязь» — чотиримоторний літак конструкції українського інженера Ігоря Сікорського. Перед цим саме в небі Києва І.Сікорський випробовував свої перші літаки. А у дворі батьківського дому вперше у світі заторохтів і відірвався від землі сконструйований ним гелікоптер.

І.Сікорський у передчутті громадянської війни емігрував до Західної Європи, а далі — до США. Через деякий час талановитий вчений за підтримки знаменитого композитора Сергія Рахманінова заснував свою фірму з виробництва гелікоптерів, яка принесла йому не тільки гроші, а й славу.

У працях російського вченого М.Жуковського було зроблено теоретичне обгрунтування літакобудування, а Перша світова війна прискорила розвиток нової галузі. Вчений заклав основи сучасної аеродинаміки, створивши праці з теорії авіації, винайшов аеродинамічну трубу і в 1904 р. під Москвою заснував аеродинамічний інститут.

Вчені довели, що атом не є найдрібнішою часткою речовини, тому що була відкрита перша мікрочастка — електрон. Англійський фізик Е.Резерфорд і американський Ф.Содді розробили загальну теорію радіоактивності. Е. Резерфорд вважається основоположником ядерної фізики як типово прикладної науки. Датський фізик Н.Бор вніс поправку до цієї теорії, довівши, що електрони у своєму русі стрибкоподібно переходять з однієї орбіти на іншу, випромінюючи при цьому порцію (квант) енергії. Так було доведено, що закони класичної ньютонівської фізики не можуть бути застосованими до мікросвіту.

Згодом виявилось, що так само не можна застосовувати закони класичної фізики і в космосі. Нові уявлення про співвідношення часу і простору були розроблені німецьким вченим А.Ейнштейном в його фундаментальній науці — теорії відносності. Відповідно до неї при швидкості, близькій до швидкості світла, плин часу уповільнюється, а розміри тіл зменшуються. Тобто часовий відрізок перетворюється на просторовий обсяг. Отже, кожна система координат повинна мати власний годинник, який би знаходився в ній, тому що рух змінює ритм годинника. Таким чином А.Ейнштейн у теорії зумів об’єднати простір і час і втілив це у формулі, за якою енергія дорівнює масі, помноженій на квадрат швидкості світла. Тобто було змінене розуміння простору, часу і руху: тіло рухається в чотиривимірному просторі, координатами якого стали довжина, ширина, глибина і — час, тому тепер це вже не просто простір, а простір-час.

Тоді ж були зроблені перші кроки у пізнанні матеріальних основ мислення. Завдяки науковим досягненням Менделя-Моргана і відкриттю закону гомологічних рядів М.Вавіловим виникла нова наука про походження організмів. Тобто була створена теорія спадковості, що згодом стала зватися генетикою.

Світове визнання досягнень російських учених виразилось у присудженні їм престижних премій і присвоєнні почесних звань членів зарубіжних академій наук. А тим часом російський фізіолог І. Павлов⁵ відкрив, що матеріальні фізіологічні процеси, які відбуваються в корі головного мозку, лежать в основі поведінки людини. Тобто він довів, що процес мислення є особливою властивістю високоорганізованої матерії. Тому в 1904 р. йому було присуджено Нобелівську премію за дослідження в галузі фізіології травлення.

Розквіт фізики і її практичне застосування ґрунтувалося на досягненнях математики. К.Ціолковський в 1903 р. опублікував працю «Дослідження світових просторів за допомогою реактивних приладів», тим самим розпочавши історію ракетної техніки і заклавши основи сучасної космонавтики.

Видатний український і російський вчений В.І.Вернадський отримав світове визнання за праці, які поклали початок великій кількості нових наукових напрямків в геохімії, біохімії, радіології. Він першим передбачив фантастичну здатність розщепленого атома, але і попередив про величезну небезпеку через необережне поводження з ним. Вчений заклав основи сучасної екології. В 1915 р. за ініціативи В.І.Вернадського була створена комісія з вивчення природних продуктивних сил Росії. В 1918 р. В.І.Вернадський став першим президентом Академії наук України.

Різко виросли наукові зв’язки Росії з іншими країнами. Стали звичайним явищем науково-дослідна і викладацька робота багатьох російських вчених у зарубіжних академіях і університетах.

Як нова науково-технічна галузь на початку століття виникла електроніка. Вдосконалюючи апаратуру радіозв’язку, англієць Дж. Флемінг винайшов діод (двоелектродну лампу). Її стали використовувати в радіоприймачах. Розвиткові електротехнічної промисловості сприяло промислове застосування електроенергії, будівництво електростанцій, розвиток телефонного зв’язку. Першу електростанцію змінного струму в Європі побудував у Празі український вчений проф. І.Пулюй. Згодом він ввів у дію низку електростанцій постійного струму в Австро-Угорщині.

Дитям XX ст. став телевізор. В 1900 р. російський інженер А. Полумордвинов подав заявку на «світлорозподілювач для апарата, який слугує для передачі зображень на відстань». Це був один з 25 запропонованих на той час винахідниками різних країн проектів механічних телесистем і третій проект електропередачі кольорових зображень. Проте багато хто з вчених основоположником телебачення вважає росіянина В.Зворикіна. На думку інших, творцем першого телеприймача був Борис Грабовський (син відомого українського поета-народника), який створив прилад у 20-ті рр. Але навіть і після початку промислового виробництва телевізорів навряд чи хто міг передбачити, яке важливе місце посяде телебачення в житті людства.

Нову галузь знання — імунологію створив росіянин І.Мечников і німець П.Ерліх, за що обоє отримали Нобелівську премію.

З.Фрейд, австрійський психолог, першим висунув гіпотезу про роль підсвідомості як важливого фактора соціальної поведінки людини. Сформульована З.Фрейдом теорія психоаналізу справила величезний вплив на мистецтво і літературу не тільки Австрії, а й усього світу⁶. Вона стала інструментом художньої творчості.

З’явились кораблі з двигунами внутрішнього згорання — теплоходи, спочатку в Росії, а потім і в країнах Західної Європи. Як і завжди, всі досягнення технічної думки застосовувались перш за все у воєнній галузі. Вони використовувались при знищенні людей і матеріальних цінностей. В роки Першої світової війни армії багатьох воюючих сторін мали на озброєнні танки, літаки, а Німеччина — навіть підводні човни з радіоустановками. Вже не вперше в історії людства найдосконаліші досягнення техніки вживались для знищення його ж самого.

В 1930 р. американець Норберт Вінер сформулював задачі про «поведінку параметра, що регулюється». Через рік він разом з іншим вченим — Лі запатентував прилад, що вирішував одну з таких задач. Технічно ж вона була втілена тільки через двадцять років. А потім студент Вінера геніальний Клод Шеннон виклав у загальних рисах основи теорії інформації, яка у поєднанні з роботами Н.Вінера дала світові кібернетику.

Правда, пріоритети американців у розвитку наук визначалися досить довільно. В передвоєнні роки у США витрачали за рік у десять разів більше грошей на збір зоологічних і ботанічних зразків, ніж на збір незамінних даних, що стосувалися людських культур, які швидко щезали під натиском цивілізації, яку несла з собою біла людина.

В кінці 30-х років вчені-економісти запропонували розглядати суспільне виробництво як сукупність трьох основних секторів — первинного, до якого належать ресурсодобувні галузі і сільське господарство; вторинного, який включає в себе обробну промисловість; третинного сектора, який складається з сфери послуг. Розквіт індустріальної епохи в євроамериканських країнах припадає саме на ці роки, коли частка вторинного сектора як в структурі ВНП, так і в структурі зайнятості посіла головне місце.

На відміну від західних країн, наука в СРСР розглядалась як реальна виробнича сила. На перше місце висувались соціальне замовлення і потреба виробництва. Наука виконувала дві основні функції: задовольняла потреби техніки і служила зміцненню ідеології пануючого класу.

Примітки

¹ Гольбах вважав, що наука є знанням про предмети, на яких люди зосереджують свою увагу, щоб розпізнати, чи корисні ці предмети для щастя людини.

² На початку ХХІ ст. папа Іоанн Павло ІІ сказав, що природа створила все, в тому числі і Бога.

³ Чого не можна сказати про науки гуманітарні. Наприклад, Марк Блок звернув увагу на те, що християнство — релігія історична, тобто така, в якій основні догми ґрунтуються на подіях: «Перечитайте «Credo»: «Вірую в Ісуса Христа..., розіп’ятого за Понтія Пілата..., який воскрес з мертвих на третій день». Тут початки віри є з її науковими засадами, тому що це історичні події. Історія, яка зосереджена на походженні, в даному разі покликана слугувати визначенню християнських цінностей.

⁴ У вересні 1999 р. виповнилося сто років з часу загибелі першого пішохода під колесами автомобіля. Сталося це в США. Водієм автомашини був лікар, який не втік з місця пригоди, а кинувся допомагати потерпілому, хоч і було вже пізно. Всього ж за XX століття в дорожньо-транспортних пригодах на дорогах землі загинуло понад 30 млн. осіб.

⁵ Фізіолог І.Павлов був першим російським лауреатом Нобелівської премії.

⁶ Знаменитий російсько-американський письменник В. Набоков вважав З.Фрейда «віденським шарлатаном», який трясеться «в третьому класі науки через тоталітарну державу статевого міфу».