Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ третій. Творчі течії у мистецтві
Кіномистецтво. Видатні режисери сучасності Франції

Та всупереч всьому, 60-ті рр. були щасливими для європейського кіно насамперед тим, що під натиском американського кіно воно пережило нове піднесення. В європейському кіно виникла французька «нова хвиля», «англійські розгнівані», українська школа «поетичного кіно», «молоде німецьке кіно» та інші. Кожен з нових напрямків залишив яскравий слід в естетичному освоєнні дійсності, змусив світову громадськість говорити про себе.

Особливе місце в європейському кіномистецтві займають французи. Наприклад, фільм Жана Кокто «Орфей» був втіленням модернізму і неоміфологізму (В.П.Руднєв). Він поєднував у собі жанри поетичного кіно, психологічної драми, філософського кінороману, трилеру і пригодницького містичного фільму.

В XX ст. в лоні католицизму зароджується ціла плеяда як письменників, про яких вже говорилося раніше, так і кіномитців. Серед них одне з перших місць займає вихованець єзуїтської школи режисер Робер Брессон. Давно вже стали знаменитими його фільми «Мушетт», «Сумирна», «Очевидно, диявол», «Дами Булонського лісу», «Кишеньковий злодій», «Засуджений до смерті втік» тощо. Персонажі Брессона суворі, жорстокі, безпринципні, вони не ладять із законом. Брессон викреслив з портретів грішників риси сатанинської величі. Багато хто з видатних кінорежисерів світу вчився на досвіді «янсеніста» Брессона і захоплювався його талантом.

На рубежі 50-60-х рр. у кіно Франції прийшов великий загін молодих кінематографістів. Серед них «останній лірик французького кіно» Ф. Трюффо, «сінефіли» К. Шаброль і Л. Маль, Ж.Л. Годар. Від назви фільму Годара їх стали називати «новою хвилею».

Понад половина фільмів Ф.Трюффо була екранізацією белетристики. Режисер любив художню літературу і ставив за її мотивами майже всі свої фільми. Це картини за творами О.Вайльда, ГАполлінера, Ж.Кокто, М.Пруста, Г.Джеймса, Рея Бредбері. Апофеозом книжкової теми став фільм «451 градус за Фаренгейтом». Невипадково в назві закладено величину температури згорання паперу, адже суспільство, зображене в ній, влаштувало знищення книжок і переслідування всіх, хто їх зберігає і читає. Тим самим режисер попереджав людство про мракобісся політиків, які заради своїх цілей можуть привести культуру і цивілізацію до загибелі.

В 1959 р. Жан Люк Годар ставить свій перший повнометражний фільм «На останньому подиху» і відразу ж стає законодавцем кінематографічної моди: почалася «нова хвиля». Та, незважаючи на великий успіх «Презирства», «Безумного П’єро», «Китаянки», «Альфавіля» та інших фільмів, Годар покинув кінематограф. Політичний екстремізм захопив його настільки, що він просто щез для великого кіно більш ніж на десять років. В цей час Годар експериментував з відео, знімаючи політичні фільми. Повернення Годара в кінематограф стало справжнім тріумфом дивного, чаруючого і неймовірно красивого кіно. І «Пристрасть», далі «Ім’я Кармен», «Новахвиля» знову зробили Годара фаворитом глядачів в Європі і в світі.

Загалом же розвиток кінематографа в Європі в останнє десятиліття загальмувався. Майже щезли інтелектуальні кінофільми. Не розвиваються традиції Бергмана, Фелліні, Тарковського. Навпаки, спостерігається посилення позицій комерційного кінематографа.

Слабкість Європи в сфері кіно полягає у відмінності систем допомоги кіновиробництву в різних країнах. Свою ефективність поки що довела лише французька. Саме ж французьке кіно вражає не спецефектами, а винахідливістю художніх рішень.

Варто навести деякі цифри, щоб стали зрозумілими певні причини панування кіно США у світі. Так, в 2000 р. в Німеччині було знято 94 фільми; в Італії - 103; в Іспанії - 104; в Англії - 77; в США - 461.

Така переважаюча кількість американських фільмів у світі залежить не від сили мистецтва і таланту кіномитців США, а від кількості грошей, на які можна купити в будь-якому куточку світу і те, й інше. Простіше кажучи, хто з вас любить футбол, той знає, що сила клубної, а також і збірної національної команди залежить не від місцевих талановитих гравців, а від куплених клубом чи збірною «варягів». Таким є стан справ у будь-якій галузі економіки, фінансів, культури, науки, мистецтва, спорту не тільки в XX ст., а й сьогодні.