Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ другий. Вплив соціального і технічного прогресу на духовну культуру
Наслідки прогресу

XX ст. стало початком нової, постіндустріальної, інформаційної або постекономічної епохи, що характеризується швидким НТП, радикальною зміною структури суспільного багатства і зайнятості. Завдяки високим технологіям сьогодні задоволені основні потреби більшості населення розвинутих країн Заходу. Творчість витісняє традиційні форми праці, утверджуються нові системи цінностей, осереддям яких є людина з її прагненням до досконалості.

Протягом останніх ста років подвоїлась середня тривалість життя людини. Були переможені багато які з вірусів та мікробів. Але виникли нові віруси, найстрашнішим серед яких виявився СНІД. Людство перед ним просто безсиле. Кожні 12 секунд на землі з’являється новий хворий на СНІД. 33, 6 млн. чоловік у всьому світі на початок 2001 р. є носіями СНІДу. На кінець 2000 р. в Росії їх кількість становила 600 тисяч. Зате знизився рівень неписьменності та підвищилася енергоозброєність кожної людини.

Тому прогрес може розглядатись як міф індустріальної сучасності. Надія людства на те, що розвиток технологій зможе розв’язати економічні, політичні та культурні проблеми, швидко розвіялась.

Розрив між бідними і багатими зростає, а не скорочується. 358 мільярдерів планети контролювали багатство, що перевищувало суму національних валових доходів держав, чиє населення становило половину всіх жителів землі. А десятеро найбагатших людей світу зосередили у своїх руках 250 млрд. доларів. На початок 2001 р. з 6 мільярдів мешканців землі 3, 3 мільярда недоїдали. Величезним є і технічне відставання бідних від багатих: у всій Африці сьогодні менше автомобілів, ніж в одній-єдиній німецькій землі Північний Рейн-Вестфалія. Всього ж по планеті їздить 700 млн. автомобілів.

На кінець 2000 р. половина населення землі жила в містах, 24 з яких мають понад 8 млн. мешканців. Кожного дня 170 тисяч осіб переселяються до міст. В основному це жителі країн, що розвиваються. Причому вони переселяються з бідних сіл у міські трущоби.

В усіх культурах здобутки поступу очевидні в галузях науки і технології. Проте ідеї поступу не справили жодного впливу на мистецтво, релігію і політику. Прогрес не приніс миру і соціальної гармонії, не поклав край ворожнечі між релігіями та етнічним конфліктам. Поступ втратив значення в політиці, бо війни XX ст. страхітливіші, ніж війни XIX ст. Справді, жодну війну минулого не можна порівняти з грандіозною мерзенністю війни цивілізованих націй. Навпаки, науково-технічний прогрес стандартизував культури.

Впродовж 50 років живе надія на прогрес як на розвиток. I справді, залучаючи до дії ринок, світову економічну систему, прогрес сприяє фінансовим структурам. При цьому він руйнує довкілля. Рухатись швидко вперед завжди краще, ніж тупцювати на місці. Добре було б при цьому ще знати, куди йдеш. Сучасність розвіяла міф про загальний розвиток природи, суспільства і людини. Як виявилось, ці сфери чітко розмежовані. Роль політики й культури, наприклад, Заходу полягає в тому, щоб регулювати зв’язки між ними.

Досягнення науки і техніки, що породили цілий комплекс проблем і поставили людство на край загибелі, не сприяють вирішенню питань духовного характеру.

Невіру в силу людського розуму висловили у своїх працях такі несхожі філософи, як Т. Мальтус, Ф. Ніцше, К. Леонтьев, О. Шпенглер, М. Гайдеггер, X. Ортега-і-Гассет та інші. Цієї ж думки дотримувались і митці. Наприклад, Й. Бродський був впевнений, що цивілізація гине. Єдине, що зближувало таких різних людей, була невіра в прогрес і можливість накопичення позитивного досвіду.

Той же Йосиф Бродський іронізував з цього приводу, стверджуючи, що історія людства — це всього-на-всього історія костюма.

Коротше кажучи, помилки й омани минулого (як і технічний прогрес) не убезпечують від повторення їх у майбутньому.

У зв’язку з глобалізацією світу світоч німецької філософії Г.- Г. Гадамер¹ закликав усе людство до нової солідарності: «Ніякий контроль не врятує нас від зловживання руйнівною зброєю, якщо ми не відновимо взаємного довір’я». Цього не досягти швидкісною передачею інформації з одного кінця світу в інший, а тільки розумінням і повагою до великих світових релігій та інших життєвих форм. Філософ переконаний, що технічний прогрес не повинен бути самоціллю, а за мету людству може служити лише «життя, в якому панують культура і різноманітність форм».

Примітки

¹ Славу Г.-Г. Гадамеру, учневі видатного німецького філософа М. Гайдеггера, принесла його теорія «філософської герменевтики», а також книга «Істина і метод», яка вийшла друком у 1960 р. Герменевтика — це наука про інтерпретацію і тлумачення. Через бесіду — людини з іншою людиною, з традицією, з текстом — пропонував філософ розширювати кордони пізнання. «Знати — не означає розуміти» - підкреслював вчений. Гадамера називали Гегелем XX століття.