Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ п’ятий. Культурний потенціал людства
Вклад ХХ ст. у скарбницю світової культури (як висновок)

Побутує думка, що XX ст. було першим в історії людства століттям здійсненого гуманізму (А.П.Назаретян). Більша частина його досягнень і втрат є проявом достоїнств гуманістичної ідеї. А вона, в свою чергу, полягає в тому, що людський інтелект здатний перетворити створений Богом світ, зробити його ще прекраснішим.

Локальна західноєвропейська цивілізація давно вже стала цивілізацією універсальною. А разом з тим на тривалий час під світовою історією почали розуміти історію світової експансії західної цивілізації. Вся світова історія останніх століть сприймається нібито крізь призму західної культури.

Західноєвропейська цивілізація виробила нові форми та принципи управління громадянським суспільством. Вони полягають насамперед в утвердженні та розвиткові універсальних інститутів, таких як право, ринок, розподіл влад тощо. Такі нібито абстрактні, формальні інституції найбільше сприяють універсальному спілкуванню, полегшують його. Щоправда, така уніфікація неминуче спрощує та нівелює особистість, її культуру. Це є необхідною умовою існування міжнародної економічної системи, що притаманне як капіталізму, так і соціалізму. На жаль, це ті жертви, що ми їх приносимо на догоду глобалізації.

На початку минулого століття під «людством» розуміли виключно носіїв європейської культури. В XX ст. вони вступили з надією на технічний прогрес, зростаючий добробут і взаємопорозуміння між народами. А тим часом дві світових і кілька громадянських війн, тоталітаризм і геноцид принесли в одну тільки Європу не менш ніж 50% воєнних жертв усього світу, тоді як в XIX ст. таких жертв було лише 15%.

Кваліфікація війни як зла на початок століття була загальноприйнятою. Правда, при цьому іншого способу, ніж воєнний, для радикального розв’язання міжнародних проблем ніхто не знав.

З часу промислової революції на кожній стадії історичного розвитку висувався лідер — найбільш економічно розвинута держава. В XX ст. таким лідером стали США. Вклад їх у створення спільного економічного співтовариства полягав у організації масового серійного виробництва, розвитку автомобілебудування, яке сприяло вдосконаленню транспортних зв’язків, у встановленні загальної грошової одиниці на основі долара. Це основна заслуга США з погляду інтернаціоналізації світу.

Впродовж XX ст. майже в усіх регіонах планети люди в середньому стали жити довше (до двох разів). Це відбувалося завдяки більш стабільному забезпеченню харчуванням, кращою медициною, освітою й інформацією.

За деякими підрахунками, вперше в історії людства більшість населення землі живе в умовах демократії. Вся розумна діяльність людини є «боротьбою з боротьбою за існування» (К.Тімірязєв). Йдучи далі, Б.Поршнєв вбачав у протиборстві з природним добором суть соціальної історії. XX ст. стало епохою вирішальної перемоги над цим жорстоким природним регулятором.

Величезні за розміром історичні процеси докорінно перетворили суспільство в XX ст. Першою була науково-технічна революція як незворотна зміна багатства, техніки і технології, які вироблялись людьми. Вона змінила трудові й економічні відносини, грошові і ринкові системи, рівень прибутків і устрій життя населення. Другою була соціальна революція як глобальний процес фундаментальних змін соціальних, правових і суспільно-політичних структур. Змінились також інститути і стосунки, які визначали самі основи життя суспільства.

Основою обох процесів став розвиток і вдосконалення самої людини, її емоційного і морального світу. Як наслідок все це привело до духовної революції. Тобто виникли нові стосунки, осереддям яких є нові гуманістичні проблеми сім’ї і суспільства.

Ще один процес свідчить про зміну всього інтелектуального, віртуального світу людини під впливом інтелектуальної праці і могутніх інтелектуальних технологій, а також революції в засобах зв’язку. Це інтелектуальна революція.

Отже, можна виокремити три щаблі розвитку глобального трансформаційного процесу:

1) індустріальне суспільство початку XX ст.;

2) суспільство масового споживання 60-х рр.;

3) інформаційне суспільство кінця XX ст., яке втілило в собі позитивні результати трьох вельми важких для населення перехідних періодів (індустріалізації, промислової НТР середини XX ст. і комп’ютерної НТР кінця XX ст).

В остаточному підсумку історичне значення кожної з цих структур полягає в масовому виробленні або активізації певної групи здібностей і рис самої людини (Ю.А.Васильчук).

У зв’язку з цим виникла нова загроза всій біосфері Землі, тепер уже від людини. Справді, інтелект досяг такого рівня технічних можливостей, що засоби його отримання перестали відповідати новим вимогам. Тобто носій розуму став небезпечним для самого себе. І все ж таки цивілізація ще жива, мабуть, завдяки тому, що людство, незважаючи на свою силу, виходить з кожного нового катаклізму дедалі більш досвідченим і обережним:

...Ступени каждой в области познанья

Ответствует такая же ступень

Самоотказа...

(Максиміліан Волошин)