Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ п’ятий. Культурний потенціал людства
Засоби масової інформації (ЗМІ) чи засоби маніпуляції?

В XX ст. виникла розвинута система засобів масової інформації (ЗМІ): фотографії, кіно, телебачення, радіо, комп’ютери, дизайн і т.п. Вони відіграють роль головного зв’язкового між суспільством і культурою.

Завдяки їм перш за все класичне мистецтво отримало можливість для широкого і блискавичного репродукування. Зміна в ЗМІ полягає і в тому, що під їх впливом змінюється роль і значення традиційних форм побутування культури. Самі ЗМІ перейшли до створення власної образотворчої мови і набувають статусу мистецтва. Це вдається їм тільки при поєднуванні репродуктивної функції з продуктивною.

В середині 50-х рр. відбулась світова інформаційна революція. Головним її наслідком стала доступність величезних масивів інформації. Естетичним втіленням такого перевороту стало телебачення, що синтезувало в собі текстову, звукову і візуальну інформацію. Стаючи дедалі більш доступним, телебачення поступово перетворилось на основний засіб формування масової культури. Отже, телебачення виявилось генератором естетичних стандартів суспільства споживання.

З кінця 60-х років теорія ЗМІ відокремлюється в самостійну наукову галузь. З теорії масової комунікації виникає комунікативний підхід при дослідженні літератури і мистецтва. Цей метод потім перетворюється на концепцію теоретико-інформативної естетики (М. Бензе, А. Моль). Культуру ці вчені трактують як комунікативну й інформативну трансляційну систему.

Теорія масової комунікації почала застосовуватися і при дослідженні культури. ЗМІ, розповсюджуючи культуру, сприяють єднанню й інтеграції глядачів. В умовах повсюдного розподілу культурних і художніх цінностей дедалі більшу роль починає відігравати телебачення. Воно стає не тільки ЗМІ, а й самостійним видом мистецтва. Дедалі розширюється його просвітницька і культурна сфера діяльності. В системі видів мистецтва телебачення за своїми потребами, кількістю і швидкістю передачі стійко займає перше місце. При художніх передачах телебачення виступає у двох функціях: репродуктивній (передача творів мистецтва) і продуктивній (креація — створення телевізійних художніх цінностей). Одним з найважливіших завдань сьогодні є поєднання програм культурного розвитку з вдосконаленням ЗМІ в єдину систему.

Під кінець XX ст. види і можливості ЗМІ значно розширилися. До сфери мас-медіа належать тепер всі види телебачення разом з такими його новими технологіями, як супутникове і кабельне, радіомовлення, всі різновиди звукозапису та його розповсюдження. А комп’ютери та їх програмне забезпечення, відео, кіно, друковані видання надали людству величезні можливості для отримання різнобічної інформації в найкоротші строки. Винахід комп’ютера знаменував собою перехід людства від моделювання і посилення фізичних можливостей і функцій людини до моделювання і посилення її інтелектуальних можливостей.

Після прийняття в США в 1996 р. «Телекомунікаційного акта» до мас-медіа були зараховані і такі засоби індивідуальної комунікації (ЗІК), як телефони і факси. В епоху інформаційного суспільства звичними стали супермагістралі зв’язку, Інтернет і CD-диски, діджитальна та компресована інформація.

В кінці XX ст. з’явилися віртуальні технології — спочатку для створення комп’ютерної гри, а потім з науковою метою. Десь в 1997 р. вони стали використовуватися на телебаченні. Два головних різновиди віртуальної технології використовуються на телебаченні. Перша — це анімація в реальному часі (performans animation), коли комп’ютерні актори грають у реальному оточенні. Друга — це віртуальні студії, де комп’ютерне оточення і живі актори. Спеціалісти вважають, що на наших очах народжуються mass-media XXI ст. — гібрид телевізора, комп’ютера та Інтернету.

Отже, поступово щезає різниця між ЗМІ і засобами міжперсональної комунікації. Керівники мультимедійних корпорацій стали одними з найбільш впливових осіб у міжнародному бізнесі. 290

Концентрація влади і багатств в руках керівників міжнародних корпорацій мас-медіа може дуже швидко призвести до змін ідеологій, моральних цінностей, політики та й національного характеру.

Однією з форм впливу ЗМІ на культуру є трансляція інформації про неї і репродукція. Другою — власні творчі, продуктивні можливості ЗМІ. І третьою формою впливу ЗМІ є естетична їх функція. Деякі спеціалісти вважають, що принаймні половина людства формує свої погляди під впливом преси. XX століття — це епоха «змішувального спрощення», чи «бунту мас», як називали її К. Леонтьев та Х.Ортега-і-Гассет. У другій половині цього століття вона переходить в надінформаційне суспільство, де панує «екстаз комунікації» (Ж.Бодріайр), коли всі хочуть мати інформацію про все, але нічого не хочуть знати по суті. Кажуть, що логіка світової гармонії побудована на інформації.

ЗМІ — це системи, за допомогою яких здійснюється процес спілкування. Ще в 40-х р. на Заході склалися два підходи до процесу комунікації — природно-технічний і науково-гуманітарний.

Історичний розвиток ЗМІ пережив два якісних стрибки, які змінили зразок художньої культури. Перший пов’язаний з переходом від усного висловлювання думки до її письмової фіксації. Другий полягає в переході від друкованого тексту до звукового, аудіовізуального вираження художнього образу.

Друковані й електронні ЗМІ транслюють широкому загалу населення біжучу актуальну інформацію. Вони тлумачать пересічній людині значення подій, що відбуваються, суджень і вчинків діячів з різних сфер суспільної практики. Крім того, ЗМІ інтерпретують цю інформацію в бажаному для соціального замовника напрямку. Отже, ЗМІ фактично маніпулюють свідомістю людей і на замовлення формують громадську думку з тих чи інших проблем. «Засоби масової інформації, може, й не досягають великого успіху в тому, щоб розтлумачити людям, що думати, проте вони дуже успішно розтлумачують їм, про що думати» (Б.Коен).

При цьому Верховний суд США вже в першій половині ХХ ст. в рішенні по одній зі справ встановив, що зловживання свободою друку при всіх незручностях, які вони породжують, незрівнянно менш небезпечні, ніж руйнівна роль державної цензури, яка змітає всі демократичні інститути.

Обмежити маніпулятивні можливості ЗМІ можна лише за допомогою їх відповідної організації. В сучасних демократичних державах існують три головні форми суспільної організації ЗМІ: приватна форма їх організації давно вже існує в США, державна переважає у Франції, а суспільно-правова — у ФРН. Це особливо важливо в сучасному західному суспільстві, де саме ЗМІ генерують соціальну пам’ять, надають соціального змісту подіям, що відбуваються. Таким чином, вони програмують не тільки сьогодення, а й майбутню політичну поведінку громадян. Недарма ЗМІ, або мас-медіа, називають ще «четвертою владою».

Справді, небезпека інформації полягає в тому, що вона впливає на свідомість людини безпосередньо, укорінюючись в ній як органічний елемент, здатний доповнити і навіть замінити функції відчуттів, сприйняття, уяви тощо. Тобто безконтрольний інформаційний потік може як завгодно глибоко проникати в суть людини і деформувати її свідомість.