ХІМІЯ - Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
6. Суміші речовин. Розчини
6.10. Реакції в розчинах електролітів. Складання молекулярних і йонно-молекулярних рівнянь
За нормальних умов тверді речовини зазвичай не вступають між собою в хімічні реакції. Хоч би один з реагентів повинен бути в газоподібному чи рідкому (розчиненому) стані. Отже, у хімії часто мають справу з реакціями між розчиненими у воді речовинами. Реакції між розчиненими електролітами — це реакції між окремими йонами, їх називають реакціями йонного обміну. Реакції між електролітами відбуваються до кінця, якщо:
✵ у результаті випадає осад (↓), тобто утворюється продукт реакції, який у воді не розчиняється або є малорозчинним;
✵ виділяється газ (↑), тобто утворюються леткі сполуки, або
✵ утворюється малодисоційована речовина (наприклад, вода).
Зауважимо, що при складанні йонно-молекулярних рівнянь добре розчинні сполуки записують у вигляді йонів, а слабкі електроліти, погано розчинні та леткі речовини (H2S, СО2, SО2) — у молекулярній формі:

Розгляньмо найважливіші випадки іонообмінних реакцій.
1. Реакції нейтралізації (взаємодія кислоти з основою):
✵ сильної кислоти із сильною основою:

✵ слабкої кислоти із сильною основною (у цьому разі слабкі кислоти, а також кислоти, у яких ступінь дисоціації у розбавлених розчинах менше 50 %, пишуть у недисоційованій формі (це стосується таких кислот, как H2SО3, HNО2, HF, Н3РО4):

✵ слабкої основи із сильною кислотою:

2. Реакції з утворенням летких речовин:

3. Реакції з утворенням малорозчинних солей, основ та амфотерних гідроксидів:


Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.