ХІМІЯ - Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання

РОЗДІЛ III. ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

14. Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їхній основі

14.5. Значення полімерів у суспільному господарстві та побуті Поняття про синтетичні волокна¹

Основними типами полімерних матеріалів є пластичні маси, каучуки і гуми, волокна, лаки, фарби, клеї, іоннообмінні смоли.

14.5.5. Клеї

Клеї — природні або синтетичні речовини, які застосовують для з’єднання різноманітних (однорідних і неоднорідних) матеріалів за рахунок адгезії¹. Міцність клейового сполучення, як і у випадку із захисними покриттями, значною мірою залежить від підготовки поверхонь (механічна очистка, надання їй шорсткості, знежирювання), створення максимально можливої площі стикання.

Склеювання відбувається у результаті отвердження клейової плівки внаслідок випаровування розчинника, охолодження нижче температури текучості клею або за рахунок хімічних перетворень його компонентів.

За природою основного компонента розрізняють неорганічні, органічні та елементоорганічні клеї:

а) неорганічні:

✵ рідке скло (водні розчини натрій силікату і калій силікату) використовують для склеювання целюлозних матеріалів;

✵ клеї-фріти (містять оксиди лужних і лужноземельних металічних елементів) застосовують для склеювання металів і кераміки;

б) органічні — композиції на основі природних полімерів тваринного (колаген, альбумін, казаїн) або рослинного походження (камеді, смоли, крохмаль, декстрин, натуральні каучуку тощо) використовують для склеювання деревини, паперу, шкіри, Текстилю, і синтетичних, для виготовлення яких використовують більшість промислових полімерів;

в) елементоорганічні — виготовляють на основі кремнійорганічних, борорганічних, металоорганічних та інших полімерів. Клеї цієї групи надзвичайно міцні, термостабільні (витримують короткочасне нагрівання До 1000°С і більше, а також тривале нагрівання до 400-600 °С), їх використовують для склеювання металів, графіту, термостійких пластмас.

¹ Зазвичай адгезія буває сильнішою за коезію — міжмолекулярную взаємодію самого матеріалу, який піддають склеюванню, або власне клейової плівки. У такому разі під час деформації розрив відбувається не по лінії склеювання, а в іншому (слабшому) місці. Наприклад, при склеюванні двох пінопластових деталей високоякісним клеєм навантаження на розрив призведе до руйнування одної з деталей. Аналогічні процеси можуть відбуватись і при інших способах з’єднування матеріалів, зокрема при зварюванні.