ХІМІЯ - Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання
РОЗДІЛ II. НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ
9. Неметалічні елементи та їхні сполуки. Неметали
9.5. Елементи IV групи
9.5.8. Силікатна кислота, силікати
Силікатна кислота Н2SiO3 — це найпростіша з полі-кремнієвих кислот, склад яких виражають формулою nSiO2 · mH2O. Як правило, силікатна кислота — це суміш різних полі-кремнієвих кислот, які різняться довжиною ланцюгів. Окремі кислоти виділити практично неможливо. Отже, формула H2SiO3 є умовною і лише відображає кількісне співвідношення між атомами в молекулі. Атоми Силіцію у кислоті сполучені через атоми Оксигену в ланцюги різної довжини:

Це дуже слабка кислота. У воді силікатна кислота, на відміну від інших неорганічних кислот, практично нерозчинна, але легко утворює колоїдні розчини.
За звичайних умов (поступово) або при нагріванні (швидше) силікатна кислота розкладається на воду й ангідрид силікатної кислоти:
![]()
Силікатна кислота не змінює кольору індикаторів, не реагує з металами, але розчиняється в лугах, утворюючи солі (силікати):
![]()
Її можна одержати з розчинів силікатів дією на них сильніших кислот: хлоридної, сульфатної і навіть карбонатної. Реакцію розчину солі силікатної кислоти з хлоридною або сульфатною кислотою використовують як якісну. Кислота випадає з розчину у вигляді гелю:
![]()
Силікати — солі силікатної кислоти, тугоплавкі, термічно стійкі речовини. Більшість з них (крім силікатів Натрію і Калію1) нерозчинні у воді.
Розчинні у воді силікати вступають у реакції йонного обміну:
![]()
Застосування силікатної кислоти і силікатів
Водний розчин натрій силікату використовують для просочування деревини та тканин, щоб надати їм вогнетривкості; для виготовлення цементних розчинів, мийних засобів, силікатного клею. Алюмосилікати застосовують як адсорбенти і у силікатній промисловості.
1 Водний розчин натрій та (або) калій силікату називають силікатним клеєм, або рідким склом.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.