ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

Розділ 6. НАЙВАЖЛИВІШІ КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

§ 6.6. Зв’язок між класами неорганічних сполук


Між простими речовинами, оксидами, кислотами, основами і солями існує генетичний зв’язок, а саме — можливість їх взаємного переходу. Наприклад, проста речовина метал кальцій внаслідок сполучення його з киснем перетворюється на оксид кальцію. Оксид кальцію під час взаємодії з водою утворює гідроксид кальцію, а останній під час взаємодії з кислотою перетворюється на сіль. Ці перетворення можна подати схемою:

Са −> СаО —> Са(OН)2 −> CaSO4.

До цього самого продукту можна дійти, виходячи з неметалу, наприклад сірки:

S —> SO —> H2SO4 —> CaSO4.

Отже, різними шляхами добута одна й та сама сіль. Можливий і зворотний перехід — від солі до інших класів неорганічних сполук і простих речовин. Наприклад, від сульфату купруму(ІІ) шляхом його взаємодії з лугом можна перейти до гідроксиду купруму(ІІ), від нього за допомогою прожарювання — до оксиду купруму(ІІ), а з останнього — відновленням воднем при нагріванні добути просту речовину — мідь:

CuSO4 —> Cu(OH)2 −> СuО −> Сu.

Подібний зв’язок між класами неорганічних сполук, оснований на добуванні речовин одного класу з речовин іншого класу, називається генетичним. Однак слід мати на увазі, що часто добування речовин здійснюється не прямим, а опосередкованим шляхом. Наприклад, гідроксид купруму(ІІ) не можна добути реакцією взаємодії оксиду купруму(ІІ) з водою, оскільки у цьому разі взаємодії немає. Тоді застосовують непрямий шлях: на оксид купруму(ІІ) діють кислотою, добувають сіль, а із солі дією розчину лугу добувають гідроксид купруму(ІІ).

Генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук можна виразити схемою:

Метал —> Основний оксид —> Основа

Сіль

Неметал —> Кислотний оксид —> Кислота





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.