ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина III . ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

Розділ 15. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

§ 15.1. Предмет органічної хімії

Органічними називаються сполуки, до складу яких входить елемент карбон. Переважна більшість його сполук — природних та синтетичних — належать до органічних, їх вивчає органічна хімія. Найпростіші сполуки карбону — його оксиди, карбонатну кислоту та її солі і деякі інші — прийнято відносити до неорганічних сполук, їх вивчає неорганічна хімія (див. ч. II, розд. 11).

Органічні сполуки крім карбону найчастіше містять елементи гідроген, оксиген, нітроген, значно рідше — сульфур, фосфор, галогени та деякі метали (окремо чи в різних комбінаціях).

Органічна хімія — великий і самостійний розділ хімії, предметом якого є хімія сполук карбону: їх будова, властивості, методи добування, можливості практичного застосування. Провести чітку межу між неорганічною та органічною хімією практично неможливо.

Органічна хімія виділилася у самостійну науку на початку XIX ст. Цьому сприяло відкриття та дослідження великої кількості органічних речовин, головним чином тих, які виділяли з рослин та організмів тварин. У першій половині XIX ст. органічні речовини були вперше добуті синтетичним шляхом.

Органічна хімія відіграє важливу роль у житті й практичній діяльності людини. Зазначимо найважливіші галузі промисловості, які виробляють органічні речовини або переробляють органічну сировину: виробництво каучуку, гуми, смол, пластмас, волокон, нафтохімічна промисловість, харчова, фармацевтична, лакофарбова та ін. Останнім часом винятково великого значення набуло виробництво синтетичних високомолекулярних сполук — полімерів.