Біологія. Експерес-підготовка до ЗНО та ДПА

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

РОЗДІЛ І. МОЛЕКУЛЯРНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

Тема 1. Неорганічні речовини

Неорганічні речовини: вода і мінеральні солі

Вода

Молекула води (Н20) полярна. Її різні полюси мають частково позитивні й негативні заряди. У цілому молекула води електронейтральна.

Сусідні молекули води можуть притягуватись одна до одної за рахунок сил електростатичної взаємодії між негативним зарядом на атомі Оксигену однієї молекули та позитивним зарядом на атомі Гідрогену іншої. Такий тип зв’язку називається водневим. Водневий зв’язок обумовлює відносно високі температури кипіння, плавлення та випаровування.

Значення води

1. Вода — універсальний розчинник. За розчинністю у воді речовини поділяються на гідрофільні (добре розчинні) та гідрофобні (нерозчинні)

2.  Вода визначає деякі фізичні властивості клітин — їхній об’єм, внутрішній тиск (тургор)

Значення води

3.

Вода — середовище для фізіологічних і біологічних процесів. Розщеплення багатьох речовин відбувається за рахунок їх взаємодії з водою, що каталізується ферментами. Такі реакції називаються реакціями гідролізу

4.

Вода — терморегулятор. Вона має велику теплоємність, тобто здатна поглинати тепло без значних змін своєї температури

5.

Вода — основне середовище пересування речовин в організмі та клітині

Мінеральні солі

До неорганічних речовин клітини належать мінеральні сполуки — солі Натрію, Калію, Кальцію та ін. В організмі солі перебувають або в йонному стані, або у вигляді твердих сполук.

Найбільш поширені йони живих організмів





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.