Біологія - універсальний довідник

БУДОВА КВІТКОВОЇ РОСЛИНИ. ФУНКЦІЇ ЇЇ ОРГАНІВ

КЛІТИНА. РОСЛИННІ ТКАНИНИ

РОСЛИННІ ТКАНИНИ


Тіло вищої рослини складається з клітин, які відрізняються одна від одної будовою і функціями. Клітини, що мають спільне походження і виконують властиву їм функцію (або функції), утворюють тканину. Рослинні тканини поділяють на твірні, або меристеми (клітини здатні ділитися, завдяки чому ростуть органи), і постійні (клітини втратили здатність до поділу і виконують інші функції).

Ріст пагона у довжину, поява листків і пазушних бруньок здійснюються завдяки поділу клітин верхівкової меристеми (знаходиться на верхівці пагона) і вставної (міститься між клітинами постійних тканин). Ріст кореня у довжину забезпечується поділом клітин на його верхівці (верхівкова меристема кореня).

Верхівкову і вставну меристеми називають первинними (за походженням), тому що вони першими з’являються при закладанні нового вегетативного органа. Завдяки поділу їх клітин відбувається первинний ріст пагона і кореня.

Клітини, які втратили здатність до поділу, перетворюються у клітини постійних первинних тканин: покривних, провідних, основних (серед останніх — запасаючі, механічні, асиміляційні, або фотосинтезуючі, та ін.).

Ріст стебла і кореня у товщину (вторинний ріст) відбувається в результаті поділу клітин вторинних мерисистем — камбію і коркового камбію (в органах вони відокремлюються дещо пізніше, ніж первинні). Постійні тканини, які формуються з клітин, що утворилися при поділі камбію і коркового камбію, називають вторинними (за походженням). Камбій дає початок вторинним провідним тканинам, а корковий камбій — вторинній покривній тканині-корку (перидермі). Класифікацію тканин показано на схемі.






Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.