Біологія - універсальний довідник

БІОРОЗМАЇТТЯ

НИЖЧІ І ВИЩІ РОСЛИНИ

ПАПОРОТЕПОДІБНІ

Загальні ознаки. Папоротеподібні мають корені і пагони (стебла з листками). Розмножуються вони спорами. Статеві органи утворюються на особливих дрібних рослинках — заростках.

Будова папоротей. Папороті дуже поширені. У них великі, сильно розсічені листки, що відходять від кореневища. На кореневищі утворюються і додаткові корені. Черешки покриті буруватими лусочками. Верхівка молодих листків спіралеподібна. У процесі росту спіраль розкручується, і листок росте верхівкою, як пагін. За цю особливість листки папороті називають іноді плоскогілками.

Розмноження папоротей. На нижньому боці листка (але не кожного) утворюються спорангії, розташовані купками і часто прикриті покривальцями або краєм пластинки листка. Окремий спорангій простим оком побачити важко. Його будова ідеально пристосована для розкидання спор. За формою він схожий на двоопуклу лінзу. Стінки спорангію складаються з одного шару клітин. Усі вони тонкостінні, за винятком клітин, розташованих по гребеню (кільце). У цих клітин потовщені внутрішня і бічні стінки. Важливо, що кільце займає не весь гребінь, а 2/3 його, так що залишається тонкостінна частина гребеня. При дозріванні спор стінка спорангію розривається, а кільце, як пружина, розкидає спори. Зі спори виростає малесенька рослинка, у вигляді серцеподібної, притиснутої до землі, пластинки. Це — заросток. У нього є ризоїди; на нижньому боці утворюються антеридії й архегонії. Запліднення відбувається як і в мохоподібних. З зиготи розвивається зародок, а потім і молода рослина папороті.

Різноманітність папоротей. Папороті — переважно лісові рослини. Особливо багато їх у вологих лісах тропіків. Більшість їх має сильно розсічені листки, часто дуже великих розмірів. Але є чимало папоротей і з суцільними листками. Деякі являють собою ліани з кучерявими стеблами або листками; є й такі, що нагадують дерева зі стовбурами висотою 10 м і більше. Особливо багато серед папоротей епіфітів, які поселяються на стовбурах і гілках дерев. У помірних широтах папоротей небагато. Звичайними є в нас чоловіча папороть, жіноча папороть (назви походять від глибокої давнини, коли ще було невідомо, як розмножуються папороті), орляк, щитник і деякі інші.

Хвощі і плауни. Це також багаторічні трав’янисті спорові рослини. Їх особливості порівняно з папоротями такі:

Колишній розквіт папоротеподібних. У групі папоротеподібних нараховується 13000 видів. Приблизно 300 млн. років тому на Землі ще не було квіткових рослин. Вже з’явилися голонасінні, але особливо велику роль відігравали папоротеподібні, багато з яких були справжніми деревами з камбієм, що досягали висоти 40 м; їхні стовбури іноді були не менше 1 м у діаметрі. Деякі нагадували хвощі, збільшені до гігантських розмірів, інші — плауни. Трави також були представлені винятково папоротеподібними і мохоподібними. Клімат був теплий і вологий, а освітлення — менш інтенсивне, ніж зараз. Ліси часто були заболочені; гинучи, дерева падали у воду, заносилися мулом. Поступово стовбури спресовувалися і без доступу кисню перетворювалися у кам’яне вугілля — прекрасне паливо.