Біологія - універсальний довідник
ЛЮДИНА
ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ
ДВІ СТОРОНИ ЄДИНОГО ПРОЦЕСУ ОБМІНУ РЕЧОВИН
Здатність утворювати органічні речовини з неорганічних мають лише зелені рослини і деякі види бактерій. Тварини і людина використовують готові органічні речовини, синтезовані зеленими рослинами. У процесі послідовних хімічних перетворень органічні сполуки в організмі тварин і людини розпадаються на ряд кінцевих продуктів — воду, вуглекислий газ та аміак. Виділені з організму, ці неорганічні речовини знову надходять до зовнішнього середовища і згодом будуть засвоєні рослинами. Отже, між організмом та навколишнім середовищем безперервно відбувається обмін речовин.
Обмін речовин — основна функція організму, що забезпечує процеси його життєдіяльності і постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Обмін речовин являє собою сукупність двох взаємопов’язаних і невіддільних один від одного видів обміну — пластичного та енергетичного.
Пластичний обмін — це процес засвоєння організмом речовин, які надходять із зовнішнього середовища, і нагромадження енергії, що міститься в них, для утворення власних речовин, необхідних для росту і відновлення тканин.
Енергетичний обмін — це процес розщеплення в організмі органічних речовин, використання отриманої при цьому енергії і виділення з організму продуктів розпаду.
Інтенсивність обміну речовин в організмі залежить від фізичного та психічного стану людини. Зміни рівня обміну речовин регулюються нервовим і гуморальним механізмами, тісно пов’язаними між собою. Нервові центри регуляції обміну речовин розташовані у проміжному мозку. Рівень обміну речовин залежить також від діяльності залоз внутрішньої секреції.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.