Відповіді на питання до екзамену з курсу Основи біології та генетики
Механізм слиновиділення. Ковтання.
Слиновиділення здійснюється рефлекторно, за участю нервової системи. До кожної слинної залози підходять волокна нервів симпатичного парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.
Їжа, що надійшла в порожнину рота, подразнює закінчення смакових нервів: у них виникає збудження, яке по доцентрових нервах передається в центр слиновиділення – довгастий мозок. Тут відбувається передача збудження із доцентрових нервів на відцентрові, які йдуть до слинних залоз. Збудження охоплює секреторні клітини слинних залоз і відбувається виділення слини певної якості і кількості. Так здійснюється безумовний слиновидільний рефлекс.
Жування посилює слиновиділення. Причому, чим більше подрібнюється їжа, тим більше виділяється слини.
Крім безумовно-рефлекторного виділення слини, може бути і умовно-рефлекторне – на вигляд їжі, її запах, спогади або розмови про неї. Що кілька разів поєднувалися в часі з їдою.
Ковтання – складний рефлекторний акт, у якому беруть участь м’язи язика, глотки та гортані, спрямованні на опускання надгортанника. Надгортанник закриває шлях харчовій грудці у дихальні шляхи. Водночас м’яке піднебіння підіймається і закриває їй шлях до носоглотки. Якщо людина під час їжі розмовляє, сміється, робить різні рухи, грудка їжі може потрапити в дихальні шляхи, що спричинить сильний кашель, який дасть змогу відхаркнути грудку.
Їжа, подрібнена у ротовій порожнині і просочена слиною, сформована у харчові грудки, через зів надходить у глотку, а з неї у стравохід.
Проковтнута харчова грудка рефлекторним скороченням кільцевих м’язів стравоходу просувається в шлунок. Рідка їжа проходить по стравоходу за 2 – 3 сек., а густа – 6-8 сек.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.