Відповіді на питання до екзамену з курсу Основи біології та генетики

Закономірності успадкування ознак.

Успадквання – спосіб передавання спадкової інформації, який може змінюватися залежно від форми розмноження.

Г. Мендель запровадив метод генетичного аналізу окремих пар спадкових ознак. Він встановив, що:

1.   кожна спадкова ознака визначається одним спадковим фактором, задатком (геном).

2.   Гени зберігаються у чистому вигляді в ряду поколінь, не втрачаючи своєї індивідуальності. Це призвело до відкриття основного положення генетики: ген відносно сталий.

3.   Обидві статі в однаковій мірі беруть участь у передачі своїх ознак нащадкам.

4.   У чоловічих і жіночих статевих клітинах відбувається редуплікація рівного числа генів; їх редукція. Це положення покладено в основу генетичного передбачення існування мейозу.

5.   Гени є парними: один материнський, а другий батьківський. Один з них може бути домінантним, а другий рецесивним. Це положення відповідає відкриттю принципу алелізму: ген представлений як мінімум 2 алелями.

Закони успадкування – закони розщеплення спадкових ознак у нащадків і гібридів, і закон незалежного комбінування спадкових ознак.

Основні закономірності успадкування були відкриті Менделем. Він розробив метод гібридологічного аналізу. Основні положення:

1.   Враховується не весь розмаїтий комплекс ознак у батьків і гібридів, а лише аналізується успадкування за окремими альтернативними проявами ознак.

2.   Проводиться точний облік випадків успадкування кожного альтернативного вияву ознаки у ряду наступних поколінь: аналізується не тільки перше покоління від схрещування, але і характер нащадків кожного гібрида зокрема.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.