Довідник з біології
ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я
ТРАВНА СИСТЕМА
ТРАВНІ ФЕРМЕНТИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ.
Механічна обробка їжі відбувається в ротовій порожнині за участю зубів і язика. Хімічна обробка їжі починається в ротовій порожнині й закінчується в тонкому кишечнику. Вона відбувається під дією ферментів. Ферменти (від лат. fermentum — бродіння, закваска), або ензими, біокаталізатори — специфічні білки, що присутні у всіх живих клітинах і відіграють роль біологічних каталізаторів. Часто їх дія виявляється в комплексі з іншими сполуками небілкової природи. Ферменти мають активний центр — специфічну групу амінокислот. Розщеплюючи органічні речовини в травному каналі, ферменти виконують роль каталізаторів. Вони утворюються в слинних залозах, шлунку, підшлунковій залозі, кишечнику.
Ферменти мають деякі загальні властивості.
1. Ферментам властива специфічність: кожний фермент розщеплює поживні речовини тільки певної групи. Так, протеази розщеплюють білки, ліпази — жири, амілази — вуглеводи. До протеазів відносяться: пепсин, желатиназа, хімозин шлунку, трипсин і хімотрипсин підшлункової залози, ентерокиназа залоз стін кишечнику. Найбільш активні ліпази, що виділяються з соком підшлункової залози. До амілазів відносять птіалін і мальтозу слини, амілазу, мальтазу й лактазу підшлункової залози.
2. Ферменти діють тільки в певному хімічному середовищі. Наприклад, пепсин (фермент шлункового соку) активний тільки в кислому середовищі, а для роботи ферментів кишечнику необхідне лужне середовище.
3. Ферменти діють тільки при певній температурі. Оптимальна температура для роботи всіх ферментів — 36-37°С. Якщо ці умови змінюються, ферменти знижують свою активність, що приводить до порушення травлення і захворювань.
4. Невелика кількість ферменту може розщеплювати велику масу органічної речовини.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.