Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

КРОВ

ГРУПИ КРОВІ

Кров людей за системою АБО поділяється на 4 групи за змістом в еритроцитах аглютиногенів А і В і в плазмі — аглютининів аб і Вв Поширеність цих груп крові неоднакова в різних регіонах, проте найбільш часто зустрічаються І й II групи.


Рис. 89. Схематичне зображення припустимого переливання крові.


При великих втратах крові для відновлення об'єму плазми й гемоглобіну, а також при деяких захворюваннях людині необхідне переливання крові. Воно проводиться з обов'язковим урахуванням груп крові за системою АВО та іншими системами. При неправильному підборі донора (людини, що дає кров) і реципієнта (людини, що сприймає кров) може наступити несумісність. У цьому випадку донорські еритроцити склеюються, закупорюючи дрібні судини й порушуючи кровообіг. Це відбувається, якщо в еритроцитах донора є аглютиноген, а в плазмі крові реципієнта — відповідний аглютинін (А і аб В). Звичайно переливають кров однієї групи, але в особливих випадках можливі інші варіанти.

Люди з І групою крові є універсальними донорами, оскільки в їх еритроцитах немає аглютиногенів. Людям IV групи крові можна переливати кров всіх груп, тому вони є універсальними реципієнтами (у них немає аглютинінів). В еритроцитах приблизно 85 % людей є ще одна білкова речовина, названа резус-фактором (оскільки вона була вперше знайдена в крові мавп — макакрезус).

Характеристика груп крові людини за системою АВО

Група крові

Аглютіногени в еритроцитах

Аглютиніни в плазмі

І(0)

ІІ(A)

III  (В)

IV  (АВ)

відсутні

А

В

А і В

а і d

d

а

відсутні

Якщо кров такої людини перелити іншій, що не має цієї речовини, то у останньої утворюються антитіла, а повторне введення такої крові викликає склеювання еритроцитів і важкі ускладнення. Вивчення груп крові дозволило встановити правила її переливання.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.