КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина I

ОСНОВИ СФЕРИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ АСТРОНОМІЇ

Розділ 1

НЕБЕСНА СФЕРА. СИСТЕМИ НЕБЕСНИХ КООРДИНАТ

1.4. Зоряна доба і зоряний час

Ритмічне обертання небесної сфери, повторення явищ сходу і заходу світил, їхніх кульмінацій дали людям природну одиницю лічби часу — добу. Залежно від того, що взяте за орієнтир на небі, відрізняють сонячну і зоряну добу.

Зоряна доба — це проміжок часу між двома послідовними верхніми кульмінаціями точки весняного рівнодення. Зоряний час — це час s, що минув від верхньої кульмінації точки весняного рівнодення, виражений у частинах зоряної доби. Вимірюється він у годинах, хвилинах і секундах.

Оскільки повний оберт Землі відносно точки становить 360°, а в зоряній добі налічується 24 години (24^h), у кожній годині 60 хв (60^m), у хвилині 60 сек (60^s), то маємо таке очевидне співвідношення: 1^h ≡ 15°, 4^m ≡ 1° і т. д.

Однак Земля у першому наближенні — куля. У кожній її точці, точніше на різних географічних меридіанах, кульмінація точки весняного рівнодення настає в різні моменти. Якщо позначити через s₀ зоряний час на нульовому грінвіцькому меридіані в точці G, то для спостерігача, який перебуває на схід від Грінвіча (у точці О) і географічна довгота якого λ, зоряний час (рис. 1.5):

Рис. 1.5. Визначення зв'язку між місцевим s і грінвіцьким s₀ зоряним часом: якщо для спостерігача на земному екваторі, який знаходиться в точці О, точка весняного рівнодення перебуває в зеніті, то для спостерігача на нульовому географічному меридіані вона знаходиться на кутовій відстані λ від небесного меридіана, а її верхня кульмінація відбудеться через λ годин