Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОПИС ГАЛАКТИК

2.14.Класифікація та червоне зміщення

Класифікація Габбла ґрунтується на блакитних фотографіях, одержаних за допомогою телескопів Маунт-Уілсонівської та Лікської обсерваторій. Сучасні глибокі спостереження неба, такі як Hubble Deep Fields (HDF), дають змогу вивчати форми галактик на великих червоних зміщеннях. Результати аналізу

дають підстави стверджувати, що габблівська камертонна діаграма задовільно спрацьовує тільки для галактик з z < 0,3. Для далеких галактик часто дуже важко підібрати шаблон у габблівській схемі. На великих червоних зміщеннях бракує перетнутих галактик, багатоповерхових спіралей із розвинутими рукавами (grand design) та інших розвинених структур. Диски пізніх спіралей на z > 0,5 є більш хаотичними, ніж ближчі галактики тих самих типів. Спіральна структура далеких галактик ранніх типів виявляється менш розвиненою, ніж близьких спіралей ранніх типів. Іншими словами, морфологія дискових галактик, які мали місце понад 3—4 млрд років тому, систематично відрізняється від тих, що існували десятки мільйонів років тому.

Ця обставина, а також незрівнянно більша кількість далеких галактик призводять до необхідності створення об’єктивних класифікаційних схем, призначених для автоматизованого опрацювання зображень. Деякі з таких схем розглянуто у розд. 4.