Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОПИС ГАЛАКТИК

2.8. Доповнення та модифікації габблівської класифікації

Шеплі та Параскевопулос (1940) до класифікації Габбла додали типи Sd та SBd для галактик, у яких рукава істотно переважають ядро за світністю. Галактики, які класифікували як Sc та SBc, розподілили на підкласи — Sc, Sd, SBc і SBd.

У час між появою першої та другої класифікацій Габбла дослідники Голмберг, де Вокулер і ван ден Берг дійшли думки, що дві сім’ї галактик — S і SB — не є різко розмежованими. Існує безліч галактик, в яких у центрі замість балджу або лінзи є ніби короткий бар, подібний до яскравого тривісного еліпсоїда. Е. Голмберг (1958) запропонував скасувати «камертон», тобто різницю між послідовностями S і SB, і всі спіральні галактики позначати однаково — S. Крім класів S0, Sа, Sb, Sc, він ввів додаткові проміжні типи, наприклад, Sb^-, Sb⁺, Sc^-. Зауважимо, що в існуючому числовому кодуванні де Вокулера габблівських типів також знехтувано наявністю бара.

Голмберг (1950) також ввів уточнення класів неправильних галактик. Для хаотичних, але аморфних галактик, що не виявляють клаптикуватості, розділення на зорі, скупчення й області іонізованого водню HII, він започаткував позначення Irr II, на відміну від Irr I для неправильних галактик, що відповідають опису Габбла для його галактик Irr.

Де Вокулер виявив (1962) «зруйновану» спіральну структуру в Магелланових Хмарах; подібні до них галактики почали називати магеллановими, додаючи до позначення типу літеру m. Так з’явилися типи Sm та SBm, а також іррегулярні галактики Im. Характерною особливістю магелланових галактик є їхні малі діаметри та низька світність. Наприклад, об’єкт типу IBm — це галактики NGC 6822, IC 1613.