Позагалактична астрономія - Юрій Кудря 2016
РОЗДІЛ 2
КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОПИС ГАЛАКТИК
2.6. Деякі загальні властивості
Для 600 яскравих галактик колекцій фотонегативів Лікської та Маунт-Уілсонівської обсерваторій Габбл виявив таку відносну розповсюдженість типів: Е — 17 %, Sa та SBa — 19 %, Sb та sBb — 25 %, Sc та SBc — 36 %, Irr — 3 %. Отже, спіральних галактик у чотири рази більше, ніж всіх інших. Однак такі його підрахунки були попередніми. Виявилося, що, наприклад, у скупченнях Діви та Волоссях Вероніки частина спіралей ледь сягає половини всіх галактик, тобто існує певна просторова сегрегація галактик (Шеплі Г. та Еймс А., 1930).
Яскравість і розмір центральної частини спіралей порівняно з рукавами зменшуються при переході від галактик Sа і SВа до галактик Sb і SBb і далі до Sc і SBc. Водночас у тій самій послідовності зростає ступінь розкриття рукавів і ступінь їх клаптикуватості, структурності. У найближчих із галактик Sb і, особливо, Sc яскравіші зорі виділяються в рукавах.
В еліптичних галактиках та балджах спіралей домінує старе зоряне населення типу II, диск та спіральні рукава містять здебільшого молодше населення типу I. Тому колір еліптичних галактик та балджи спіралей червоніший, а спіралей — блакитніший.
Вміст газу в галактиках корелює з морфологічним типом. Еліптичні та S0-галактики майже не містять газ, у спіральних Sа-галактиках його ~1 %, а в Sc-галактиках — до ~10 %. У неправильних галактиках вміст газу може досягати 50 % (можливо, і більше).
Діапазон мас еліптичних галактик (нормальних, не карликових) широкий — від ~108 до ~1013 М ʘ, а мас спіралей дещо вужчий — від ~109 до ~1012 М ʘ. Найбільші еліптичні галактики є масивнішими за найбільші спіралі. Діапазон мас неправильних галактик — від ~108 до -1011 М ʘ.
Світності надсвітних галактик сягають -1011L ʘ; нижня границя світності становить ~108 L ʘ.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.