Сад і город (енциклопедія)

ДЕЛІКАТЕСНІ ГОРОДНІ КУЛЬТУРИ

ФІЗАЛІС

Інша назва — мексиканський томат — однолітня трав'яниста рослина родини пасльонових. Є родичем картоплі та помідорів. Як культурна рослина культивуються два різновиди фізаліса: овочевий і ягідний. Овочевий інакше називають суничним. Він має великі зелені або жовто-зелені плоди. У ягідного фізаліса плоди дрібні, солодкі, жовтуваті.

У фізалісі міститься багато цукрів, велика кількість пектинових (желейних) речовин, тому його використовують для виготовлення мармеладу, пастили, варення, цукатів. Уживають фізаліс також у соліннях, салатах, маринадах. Фізаліс використовують у їжу як свіжим, так і сушеним. Сушений фізаліс нагадує за смаком родзинки.

Як лікарська рослина фізаліс використовується при нирковокам'яній і сечокам'яній хворобі, подагрі, суглобному ревматизмі.

Фізаліс вирощують розсадним і безрозсадним способом. Росте на будь-яких ґрунтах, але потребує гарного освітлення й не переносить холодів. Розсаду вирощують так само, як і розсаду помідорів. У віці 25-30 днів її висаджують у відкритий ґрунт із площею живлення 80x80 см, якщо в гніздо висаджують 2 рослини овочевого фізаліса, і 70x50 см, якщо висаджують по одній рослині овочевого фізаліса. Садіння розсади ягідного фізаліса роблять рядовим способом з відстанню між рослинами 30 см і між рядами — 70 см. Подальша технологія вирощування фізаліса така ж, як і у помідорів.

Збирають плоди фізаліса вибірково, у міру дозрівання. З однієї рослини за се30н можна одержати 1,5-2,5 кг ягід (овочевий фізаліс) і 1-2 кг (ягідний фізаліс).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.