Сад і город (енциклопедія)

ДЕЛІКАТЕСНІ ГОРОДНІ КУЛЬТУРИ

ПОРТУЛАК

Популярна городня культура, що відома була в Закавказзі, а в останні роки культивується на присадибних ділянках у багатьох районах СНД із теплим і помірним кліматом. Портулак — чудова пряність, використовується свіжим та консервованим, з нього роблять салати. У їжу йдуть листя, молоді пагони й квіти. У медицині використовується як засіб для загоєння ран, при укусах отруйних змій і комах, хворобах печінки й нирок, витяжка з портулаку входить до складу препаратів для лікування імпотенції.

Портулак городній — однолітня трав'яниста рослина родини портулакових з довгим соковитим стеблом завдовжки до 60 см. Портулак — рослина в'юнка або повзуча. У південних районах європейської частини росте в дикому вигляді.

Портулак городній вимогливий до тепла й світла. Він не є моро30стійкою рослиною, але в теплий се30н росте практично в усіх регіонах. Довгострокове зниження температури позначається на рості й розвитку рослини, навіть при легких заморозках портулак гине.

Розмножується портулак насінням. Як тільки ґрунт прогріється до температури +10...+15 °С, можна висаджувати насіння. Вирощують портулак рядами з міжряддями 50-60 см. Норма витрати насіння — 200-300 г на сотку. З появою сходів їх проріджують, залишаючи одну рослину на 12-14 см.

Портулак невимогливий до ґрунту, але погано росте на важких глинистих і перезволожених ділянках. Доглядати за ним нескладно. Регулярно розпушують землю в міжряддях, знищують бур'яни, рослину поливають, не допускаючи пересихання ґрунту.

Збирання портулаку проводять кілька разів протягом вегетаційного періоду. Молоді рослини зрізують, залишаючи над ґрунтом 3-5 см, після чого вони знову відростають. Портулак, що не використовується безпосередньо в їжу, маринують.

Рекомендовані сорти: 30лотаво-жовтий, Жовтий, Зелений.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 19/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.