Лісівництво

РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН

Лекція 4. ЗАСТОСУВАННЯ РУБОК У НАСАДЖЕННЯХ СТИГЛОГО ВІКУ

4.3 Вибіркові рубки. Загальна характеристика та теоретичне їх обґрунтування

Вибірковою називають таку рубку, при якій в насадженні періодично вирубують частину дерев певного віку, розмірів, якості, або за їх станом.

Головною особливістю вибіркової рубки є те, що площа, на якій вона проводиться, завжди покрита лісом з зімкнутістю крон не менше 0,4-0,5. Ось чому при вибірковій рубці ліс ніколи не втрачає своїх захисних функцій. Вибіркові рубки завжди вважались сприятливими для поновлення ялини, ялиці, бука.

Вибіркові рубки з'явилися раніше інших систем рубок стиглого лісу. Людей найчастіше цікавили в лісі ті дерева, з яких можна було отримати грубі сортименти для якихось потреб. Найчастіше вибирали такі дерева не поодиноко, а там, де вони росли групою. Після їх вирубування в полозі лісу утворювалося «вікно», а під ним згодом з'являвся підріст, який і забезпечував поновлення лісу.

З часом при веденні вибіркових рубок стали дотримуватись певних правил. Так, часто лісову дачу, масив розділяли на 10 частин і щорічно вели рубку лише в одній якійсь частині.

Спроба підвести під вибіркові рубки теоретичну основу належить німецькому вченому Еттельду. Він вважав всі незаймані ліси різновіковими, а в них найтовстіші дерева — найстарішими, а тонкі - наймолодшими. Тому вирубування найтовстіших дерев буцімто призводило до омолодження лісостану. Звідси — вибіркові рубки в різновікових лісостанах не допускали старіння і відмирання дерев та створювали умови для омолодження лісостанів. Вважалось, що вибіркові рубки цілком відповідають природі лісу. В багатьох випадках так воно і було. Але не завжди.

Вже в кінці XIX ст. теорія абсолютної різновіковості незайманих лісів була поставлена під сумнів. Вибіркові рубки в лісах Європейської Півночі часто наближалися до суцільних: вибираючи усі ділові дерева — на площі не залишалося достатньої кількості тонких.