100 кроків до ЗНО - Українська мова і література - Жовтобрюх В.Ф. 2010

Тема 4. Історія України
Крок 86

Історичні пісні, «Зажурилась Україна», «Слово про похід Ігорів»

Т. Шевченко «Гайдамаки»

I. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»

П. Куліш «Чорна рада»

Ю. Яновський «Вершники»

О. Довженко «Україна в огні»

П. Загребельний «Роксолана»

В. Стус «Сто років як сконала Січ»

І. Багряний «Тигролови»

В. Барка «Жовтий князь»

Є. Маланюк «Шевченко»

Б. Лепкий «Мазепа»

Ти- особистість!!!

Пам'ятайте! Будь-яке висловлювання має бути повністю підпорядковане головній думці, відповідати обраному стилю.

«СКАРБничка»

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.

Нічого — Оренбург. Нічого — Косарал.

Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.

Нічого, якось жив і якось не вмирав. (Ліна Костенко «Повернення Шевченка»)

Не поет — бо це ж до болю мало,

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все «Кобзар Тарас»

Він, ким зайнялось і запалало (Є. Маланюк «Шевченко»),

Цей собор... сприймався як надійний притулок людського духу, тут відразу почувався дух громадянства і мудрості тих, хто вибудовував державність Київської Русі... Диво! (П. Загребельний)

І на оновленій землі Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі... (Т. Шевченко)

Есе «Духовне відродження української нації»

Вступ (1 варіант). У кожного народу, кожної нації є своя історія, своя культурна спадщина. Саме завдяки цьому жодна країна у світі не схожа на іншу. Та для того, щоб мати своє обличчя, зберегти національну гідність, необхідно пам’ятати власну історію, зберігати ті раритети архітектури і мистецтва, що нагадують минувшину.

Адже наші пращури творили сьогоднішній день саме таким, яким він є. Ми змальовуємо день завтрашній... Яким він буде? Що візьмемо? Залишимо?

Вступ (2 варіант). Як розігнати над Україною хмари, що віками купчилися над її культурою, мовою, народом? Важко знайти вичерпну відповідь, але всі класики, автори безсмертних творів шукали розв’язання проблеми, відповіді на «вічні» загадки буття, спонукаючи думати, осмислювати, шукати шляхи відродження України й утвердження свого місця в ній.

Доведення. І. Нечуй-Левицький змальовує драму національного занепаду України в обставинах миколаївської деспотії з її русифікаторською політикою. Темнота, безграмотність народу, засилля чужоземної мови. Автор розповідає дві повчальні історії, які часом переплітаються, і ніби зіставляє-протиставляє двох своїх героїв — Степана Воздвиженського і Василя Дашковича.

Мій вступ

Доведення №1. Минуле рідної землі, її історія — це основа нашої духовності, патріотизму. Якби не київські князі Аскольд і Дір, останні у слов’янській династії князів, початок якій поклав Кий, не було б і нашого національного коріння.

Доведення №2. Людську особистість визначає її духовний зміст — «Не убий, не укради, шануй батька свого та матір...». Хіба можна відмовитися від цих біблійних істин?

Доведення №3. А хіба можна уявити нашу культуру без Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, М. Зерова, Л. Костенко? Це той Пантеон Безсмертя, що створювався кров’ю і сльозами, парадами та феєрверками.

Моє доведення

Висновок. Олесь Гончар завершує свій роман «Людина і зброя» сподіванням, що, може, це останній кошмар на землі. А чи це так? Дев’ятого травня ми згадуємо Велику Перемогу, на День міста — славетні імена земляків, на День незалежності — перемоги нашої нації. А в інший час? У пам’яті людській не повинні згаснути традиції та звичаї, які дарували людям віру в добро, мрію, щасливе життя, що сприяли вихованню національної гідності та самовідданості. Саме для того, щоб нам не було соромно йти в майбутнє, спілкуватися з іншими націями, ми маємо відновити наші «пантеони».

Мій висновок