100 кроків до ЗНО - Українська мова і література - Жовтобрюх В.Ф. 2010

Тема 3. Рідна мова
Крок 83

О слово! будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.

(О. Олесь)

Вступ + теза. Українська мова — це море, в якого немає дна й берегів і яке настільки багатоманітне й невичерпне, що ніколи не встановити йому межі. Вона може звучати у найрізноманітніших регістрах: по-простецькому й найвишуканіше.

Нею легко передавати найтонші почуття і настрої. Українська мова дивує і захоплює.

Надається вона й для найповажнішого інтелектуального мислення і творення.

Доведення. «Мова — це наша національна ознака, в мові — наша культура, ступінь нашої свідомості... Мова — душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб...

І поки живе мова — житиме й народ як національність. Не стане мови — не стане й національності: вона розпорошиться поміж дужчим народом». Ці слова були сказані ще на початку XX століття визначним українським вченим І. Огіенком, палким поборником самобутності і самостійності української мови. Але й нині вони звучать дуже актуально.

Моє доведення (+ приклад з літератури)

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Доведення. У вирі століть, у нездоланності народної пісні зростало і поширювалося у світ найцінніше творіння українського народу — рідна мова.

Благословенна земля і блакить неба, ніжна й героїчна душа народу, його творча наснага міцнили українське слово. Поставили його в лави наймелодійніших у світі. Максим Рильський, осягаючи могуття рідного слова, натхненно прорік:

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих — рідна мова,

Весняних пахощі листків,

Сурма походів світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

Дівчинці з провінційної вчительської сім’ї судилося круте духовне сходження. Дебютувала збіркою поезій «Проміння землі» (1957). Слідом з’явилися «Вітрила» (1958) і «Мандрівки серця» (1961). Потім її поетичному слову було оголошено заборону. Твори Ліни Костенко не виходили окремими виданнями аж до 1977 року, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім’я авторки зникли зі сторінок періодики.

Поетеса писала «в шухляду».

Моє доведення (+ історичний факт)

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Висновок. Віковий досвід народу нашого говорить: немає краси людини без краси її мови. Не може бути гарною людина, у якої________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________