100 кроків до ЗНО - Українська мова і література - Жовтобрюх В.Ф. 2010

Тема 8. Родина, сімейне виховання
Крок 97

І. Котляревський «Наталка Полтавка»

Т. Шевченко «Катерина»

Леся Українка «Колискова»

І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»

В. Стефаник «Камінний хрест»

Ю. Яновський «Вершники»

В. Симоненко «Лебеді материнства»

О. Коломієць «Дикий Ангел»

«СКАРБничка»

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

3 своїм дитяточком малим... (Т. Шевченко)

Ти у світ іди,

Милий синочку,

Ти усе спізнай —

І билиночку,

Тоді з світом ти

Порівняєшся,

В добрі-розумі

Закупаєшся (С Руданський).

«Як хто посіє в юності, так пожне в старості. Дотримуйся в юності тверезості й непорочності» (Г. Сковорода).

«Батьки і діти» по-українськи

Вступ + теза.




Доведення (+ історичний факт). Природа створила чудову цілющу рослину, а народ пов’язав із нею багато легенд і повір’їв. Квітки мати-й-мачухи радісно всміхаються весняному сонцю золотисто-жовтими голівками. Листочки з одного боку вкриті сірим пушком, з другого боку — темно-зелені, гладенькі. Вони проростають після того, як одцвітуть квіточки, щоб не заступити їм сонця. Тому й назву отримали — «мати». А зворотнім боком пригорни до себе листочок — холод пройме. Це — мачуха.

Доведення (+ приклад з літератури). Не схожі ні за зовнішністю, ні за поведінкою, ні характерами герої повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» складають одну родину. Вони нерідко виступають скривдженими і водночас винними, бо життя людське залежить від взаємодії в багатьох непростих ситуаціях. Нечуй-Левицький піднімає ширму над життям сімейства, де піклування одне про одного сприймається як щось надзвичайне, а душевна черствість, грубість — як нормальне явище. Такі сім’ї трапляються в житті нечасто, але риси Кайдашів властиві багатьом.

Доведення (+ приклад з літератури). Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на «Ви». Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей. Нею користувалися навіть тоді, коли старші були відсутні, позаочі. Згадаймо художні твори, фольклорні матеріали, пісні. У них чимало звернень саме такого характеру, наприклад, у Лесі Українки: «Ладнайте, мамо, нам харчі в дорогу!». Це був вияв високої поваги.

Поєднання задушевних інтонацій, загальнолюдської теми материнської любові, традиційного народнопоетичного мотиву чекання сина поет відтворив у «Пісні про рушник» («Рідна мати моя»):

Я візьму той рушник, простелю наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

Поет говорить насамперед про материнську любов, від якої немає у світі нічого святішого. А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір’ю, відтворити і біль розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини. Матір вірить у щасливу долю свого сина, тому дарує вишитий нею рушник, що символізує життєву дорогу людини і материнське благословення.

Моє доведення (+ приклад з літератури)




Висновок. За материнськими заповітами діти вчаться йти по «найперших на землі стежках», як сказав Микола Сингаївський, зростають роботящими й щирими. Батьки навчають дітей іти життєвою дорогою з піснями, оберігати мир, спокій у власній душі та не робити зла ближнім.

Скільки б нам не було років, завжди будуть потрібні кожному родинне тепло, ласка, чуйність. Вклонімося ж матусі, її внутрішній красі, сердечній доброті, подякуємо батькові за щиру пораду, дружню підтримку. «Погода в домі» може бути різною, але Родина — вічна, незмінна цінність!

Мій висновок








Перша публікація: 01/01/2010

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.