100 кроків до ЗНО - Українська мова і література - Жовтобрюх В.Ф. 2010

Тема 5. Велика Перемога
Крок 90

Хто ще умів любити так, як ти,

Хто кликати умів ще так до бою,

Кого ще так боялися кати!

(Д. Павличко «До Франка»)

Вступ + теза. Чи потрібна людям війна, чи приносить вона користь людині? А цілому народові? На це запитання відповідь намагалися дати люди не одного покоління протягом багатьох століть. Але ті війни, що відбулися у XX столітті, були не заради життя, а задля того, щоб просто вбити, випустити свою злість, самоствердитися. Це страшно, бо куля на війні — хижий звір, якому немає різниці, кого вбивати: буде чи чоловік, чи жінка, чи дитина.

Моє доведення (+ історичний факт)

Доведення. У «Баладі про колосок» Малишко розповідає неординарну історію: у пораненого солдата на грудях від теплої крові проросло зернятко, яке бійці, згадуючи «І свій далекий колосок В розбомбленому полі» кладуть у попелище:

Іде солдат, бреде солдат І стане ненароком:

Торкне рукою колосок,

Хазяйським гляне оком...

Українці — хлібороби і хлібопашці, які захищаючи мир, відвойовують своє, рідне, беззахисне, наче зернятко, існування. На війні землероб стає вояком!

У поезії «Весняний сад, квітки барвисті...» висловлена висока синівська любов до України, яка допомагала вистояти в буремні роки Великої Вітчизняної війни. Рідну землю шматували круки — фашистська чума, «втоптали чоботи криваві» намисто та квітки.

Україна вважається автору матір’ю, розіп’ятою на хресті. Але надія на перемогу переконливо звучить у рядках:

Луна пісень кругом полине,

Тебе ми знімемо з хреста,

І ти воскреснеш, Україно,

Моя ти страднице свята!

У 1941 році пролунали ці слова-клятва з вуст письменника-патріота, який був упевнений у надзвичайній стійкості й мужності нашого народу.

Моє доведення (+ приклад з літератури)

Висновок. Люди чинили опір ворогу, доводячи, що єдність — наймогутніша у світі зброя.

Давайте не забувати живої історії, що не по підручниках вчить перемагати, дивитися в очі ворогу сміливо, адже в нас тече кров народу, який ніколи не вів загарбницької війни! Пам’ятаймо, щоб більше ніколи не знати страхіть війни, щоб жити під мирним небом, крокувати по хлібному, а не замінованому поліо!

Мій висновок