УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Пряма і непряма мова
Непряма мова — це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання. На письмі непряма мова в лапки не береться.
Речення з непрямою мовою є складнопідрядним із підрядним з’ясувальним, яке приєднується за допомогою сполучників що, ніби, щоб, чи і сполучних слів де, куди, коли, як тощо. Вибір способу зв’язку залежить від таких умов:
— якщо чуже висловлювання, передане непрямою мовою, було звичайним розповідним реченням, уживається сполучник що :
Василь Касіян розповідає, що в основу його малюнка покладено епізод із життя Тараса Шевченка (Із журналу);
— якщо мовець, що передає зміст чужого висловлювання, хоче виразити сумнів щодо його достовірності, вживається сполучник ніби :
Ліхтар розхвастався, ніби він міг би засліпити сонце (В. Симоненко);
— якщо висловлювання було спонукальним реченням, уживається сполучник щоб : Софія Петрівна благала Аркадія, щоби він заспокоївся (М. Коцюбинський);
— якщо висловлювання було питальним реченням без питальних займенників або прислівників, уживається сполучник чи: Маруся питає, чи дружу я з Тимком Степурою (О, Донченко).
Коли ж такі слова були, вони стають сполучними словами у підрядному реченні: Хлопчик запитав, куди зникає вночі сонце. Вишлевич зупинив пана Юзефа і запитав, де Юлія. Головацький запитав Вишлевича, яка ідея в нього найсвятіша (В. Іваничук).