Стилістика української мови

Стилістика часток

У системі службових, або не повнозначних, слів стилістично особливе, водночас і виразне, значення мають частки — слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смислових, модальних і емоційно-оцінних відтінків або використовуються для утворення форм слова (наприклад, форм умовного способу).

Часток у мові приблизно 80 — разом із фонетичними варіантами тієї самої частки, а також разом з деякими повнозначними чи службовими словами, які теж використовуються як частки. Виокремлюють такі групи (різновиди) часток:

а) словотвірні частки: аби -, будь - (будь), - небудь, казна -, хтозна -; би(б), ж(ж); не, ні, ані, з яких утворені лексеми абищо, будь-хто, як-небудь, казна-хто; якби, щоб, він же; неабиякий, ніби, нічийний, аніякий та ін.;

б) формотвірні частки би(б), хай, нехай; тільки умовно може вважатись часткою -ся (-сь): читав би; Нехай процвітає Україна!; сміятися (сміятись);

в) вказівні: ось, от, он, то і займенникові слова це, оце, воно — кожне у функції частки;

г) означальні частки: ледве, якраз, саме, просто, власне, майже;

ґ) обмежувально-видільні: тільки, лише, лиш, хоч, хоча, хоч би та ін.;

д) підсильно-видільні: і, й, та (сполучники вжиті як частки), таки, аж, навіть, ж, же, бо;

е) модальні частки:

— із значенням припущення, сумніву, непевності: мов, немов, мовби, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд та ін.;

— частки, якими підсилюється, увиразнюється повідомлюване: і, та, так, аж, все, таки, уже, ще, же(ж), бо, саме, якраз, десь, якось, собі, куди, воно та ін.;

— частки, кожною з яких встановлюється зв'язок повідомлюваного з його джерелом, з певною подією: мов, мовляв та ін.

Така класифікація часток засвідчує, що вони є споконвічними, «справжніми», власне частки, що у функції часток нерідко використовують слова інших частин мови.

Кожна частка стилістично важлива, бо надає висловлюванню якогось додаткового семантико — стилістичного відтінку, пор.: Що ж Ви прочитали? — частка ж конкретизує запитання, що спонукає до конкретнішої відповіді, передає більшу, ніж звичайно, зацікавленість в одержанні відповіді. Стилістична функція частки ж (як і кожної іншої) посилюється за умови її подвійного чи кількаразового використання, особливо разом із повторенням повнозначного (чи напівповнозначного) слова (слів), як, наприклад, у такій поетичній строфі: Де ж тії пестощі вітру летючого, Де ж тії квітоньки гаю пахучого, Де ж тії ночі сріблясто-блакитні, Де ж тії ранки рожеві, привітні, Де ж тії усміхи сонця блискучого?! (О. Олесь). Кількаразове повторення частки ж у цьому контексті надає усій строфі милозвучності, змістової й мовленнєвої оригінальності. Відсутність цієї частки в тексті спричинилася б до помітної зміни його значеннєво-емоційної тональності, меншого логічного виділення слів де і тії. Частки казна -, хтозна - вживаються переважно в розмовно-побутовому мовленні. Вони майже зовсім не характерні для мовлення офіційно-ділового, особливо для документального (заява, акти, постанови та ін.).

Багаторазове повторення слів, серед них і часток (сполучників), є однією з типових ознак поетичного мовлення Олександра Олеся (1878 — 1944). Значною мірою це стосується й художнього мовлення інших письменників.

Отже, кожна стилістично використана частка комунікативно значеннєва, емоційно досить виразна і привносить у висловлювання певний відтінок почуттєвості.