Сучасна українська мова: Морфологія - Пискач Ольга 2022
Прикметник
§1. Визначення прикметника як частини мови
Прикметник — продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника і утворився з нього. В індоєвропейській прамові значення імені й атрибутивне значення передавалися іменником. «Прикметник виділився з загального класу імен і протягом тривалого періоду становлення набув тих семантичних і морфолого-синтаксичних ознак, що дають підстави вважати його окремою частиною мови»1. Поступово з розвитком мови слова з атрибутивним значенням відокремилися від іменника, між цим частинами мови поступово поглиблюються відмінності, з’явилася парадигма відмінкових форм прикметника. І він почав функціонувати як самостійна частина мови2
Щодо самого терміна «прикметник», то він уже був звичайним у «Рускій граматиці» С.Смаль-Стоцького та Ф.Гартнера (1893), однак пізніше продовжують вживати у тому ж значенні приложник (І.Верхратський), ім’я приложене (Т.Шерстюк. Коротка українська граматика для школи, 1907), ім’я приложне (А.Кримський), ймення прикметне (Є.Тимченко).
Прикметник — це частина мови, загальне категоріальне значення якої полягає у вираженні статичної (непроцесуальної) ознаки чи властивості предмета у словозмінних, синтаксично залежних від іменника морфологічних категоріях роду, числа і відмінка3. Статична ознака — це постійна ознака предмета (зелене листя), а процесуальна ознака (листя зеленіє). Прикметник виражає ознаку безпосередньо (теплий день, веселе дівча) або посередньо, тобто через відношення до інших предметів чи явищ об’єктивної дійсності (дерев’яна ложка, Маріїна книга). Категоріальне значення прикметника, на думку А.П.Грищенка, полягає у вираженні ознаки4, проте є ще некатегоріальне розуміння ознаки: шапки з паперу, дівчина з чорними бровами. Ознака предмета — це певні узагальнення властивостей предметів і явищ. Ознаку можуть передавати й інші частини мови: біла хата, побілені хати, біліє полотно, білизна снігів. Проте здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникам. Щодо синтаксичних функцій прикметників, то в реченні вони найчастіше виступають узгодженим означенням та іменною частиною складеного присудка: Рідне слово люби (Я.Ярош); Робота попереду величезна (газ.); Небо зробилося чорним (С.Колесник).
1 Історія української мови. Морфологія / С. П. Бевзенко, А. П. Грищенко, Т. Б. Лукінова та ін. — К. : Наукова думка, 1978. — С. 163.
2 Сучасна українська мова : підручник для студ. вузів / за ред. О.Д. Пономарева. — К. : Либідь, 1997. — С. 134-135.
3 Недбайло Л. І. Стилістичні функції морфологічних одиниць / Л. І. Недбайло // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. — К.: Наук.думка, 1972. - С. 66.
4 Грищенко А. П. Прикметник в українській мові. / А. П. Грищенко — К.: Наукова думка, 1978. — С. 5.
