Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ДІЄСЛОВО

6. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА

Категорія аспектуальності

Категорія аспектуальності — загально-дієслівна категорія, яка охоплює всі без винятку дієслівні утворення: особові дієслова, дієприкметник, дієприслівник, інфінітив і предикативні форми на но-, -то. Ця категорія базується на семантико — словотвірній ознаці — протиставленні дієслівних форм за значенням необмеженості й обмеженості передаваної ними дії або стану. В основі категорії аспектуальності лежить дієслівна пара, в якій одна форма володіє ознакою необмеженості дії, а друга — обмеженості. При цьому лексична семантика обох форм може бути тотожна (переписувати — переписати) або ж у похідній формі модифікована (носити — попоносити). У першому випадку йдеться про форми — недоконану й доконану — категорії виду, у другому — про вихідну й похідну форми категорії родів дії. І категорія родів дії, і категорія виду підпорядковані загально-дієслівній категорії аспектуальності. Хоч видова пара визначає суть категорії аспектуальності, все ж значна частина дієслівних лексем має тільки одне видове значення.

У кожній з пар маркованим є значення обмеженості; воно виражає дію, що має внутрішню межу свого вияву: нерозчленована нетривала (одинична) дія (стукнути, ступнути, закричати), нерозчленована дія з невизначеною тривалістю (написати, відпрацювати), розчленована дія з невизначеною тривалістю (повибігати, повиходити), розчленована тривала дія (попоходити, попоносити). Всі дієслова зі значенням внутрішньої обмеженості дії належать до виду доконаного. Більшість дієслів доконаного виду протиставляється за лексико — семантичною або за лексико — семантичною і граматичною ознаками дієсловам недоконаного виду, що виражають дії, необмежені в своєму вияві: одиничним протиставлені повторювані (стукати, ступати, кричати), розчленованим тривалим — нерозчленовані з невираженою тривалістю (ходити, носити), розчленованим з невираженою тривалістю — нерозчленовані з невираженою тривалістю (вибігати, виходити); нерозчленовані з невираженою тривалістю позначають цю ж ознаку і в недоконаному виді (написати — писати, відпрацювати — відпрацьовувати).

Якщо в перших трьох типах протиставлені за видовою ознакою дієслова мають відмінності в лексичній семантиці, то в останньому вона тотожна в обох членах видової пари. Отже, як про це вже йшлося раніше, саме цей тип протиставлення — суто граматичний — і є власне — видовим. Три перших типи репрезентують лексико-граматичну категорію родів дії.

Протиставлення дієслівних форм за тією чи іншою семантичною ознакою аспектуальності може виявлятися і в межах доконаного чи недоконаного видів. Наприклад, дієслова доконаного виду протиставляються за ознакою одиничності/не одиничності (війнути — повіяти, сяйнути — засяяти), дієслова недоконаного виду — за ознакою розчленованості/не розчленованості (стукати-постукувати, курити — покурювати).

Категорія аспектуальності тісно, пов'язана з другою загально-дієслівною категорією — перехідності/неперехідності, а через неї — з синтаксичним рівнем граматики. Цей зв'язок виявляється в зміні валентних можливостей дієслова як результат зміни видового значення. Так, перехідні дієслова мають можливість ставати неперехідними (писати що — відписатися, гукати кого —- перегукуватися) і навпаки (ходити — виходити що, літати — налітати що); можливості прийменникового керування дієслів у зв'язку зі зміною їх видового значення то розширюються, то звужуються {бігти від чого до чого — відбігти від чого, валити що в що — відвалити що від чого, бити кого (що) чим — перебити кому що чим і т. ін.).

Категорія аспектуальності пов'язана також з третьою загально-дієслівною категорією персональності/ імперсональності, зокрема з підпорядкованою їй категорією часу, оскільки значення теперішнього виражається тільки дієсловами недоконаного виду, а значення майбутнього обмежено — тільки дієсловами доконаного виду. Цей взаємозв'язок аспектуальних і видових форм чітко реалізується в категорії виду, підпорядкованій категорії аспектуальності.