Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Наголос

СЛОВНИК

Наголос — звукове виділення складу, слова чи словосполучення в реченні; вимова одного зі складів чи слів із більшою силою голосу.

Наголос позначається скісною рисочкою над наголошеним голосним у слові. Якщо наголос падає на і, то надрядкові знаки (крапка і наголос) суміщаються (іграшка, імпорт, іній).

Наголос служить для розрізнення лексичних значень і граматичних форм слів (села — села, землі — землі, замок — замок). (У деяких багатоскладових словах ставиться допоміжний наголос: вищезазначений, жовтогаряча, милозвучно).

Фразовий, або логічний, наголос виділяє певне слово або словосполучення у реченні для підкреслення його важливості.

Знак наголосу на письмі ставиться, як правило, у маловідомих словах (наприклад, діалектизмах, професіоналізмах чи в іншомовній лексиці — леґінь, оптовий, маркетинг) або тоді, коли від постановки наголосу залежить значення слова: образи (художні) — образи (коли ображають) — образи (ікони), досипати — досипати.

Деякі слова мають подвійний наголос: простий і простий, затишно і затишно, помйлка і помилка, завжди і завжди. Окремі слова під впливом російської мови часто наголошуються мовцями неправильно.