Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Самостійні частини мови

Іменник

Відміни іменників

Зміна іменників за відмінками й числами називається відмінюванням.

За родом, типом основи та закінченням іменники належать до одної з чотирьох відмін та відповідно до твердої, м’якої чи мішаної групи (І і II відміни).

І відміна. До неї належать іменники чоловічого, жіночого та спільного родів із закінченням -а, -я (рука, душа, Галина, пісня, суддя, сирота, стаття).

У І відміні виділяють три групи:

— тверду (іменники з кінцевим твердим приголосним основи, крім

шиплячих — — м’яку (іменники з кінцевим м’яким приголосним основи —

— мішану (іменники з кінцевим шиплячим приголосним основи — пожежа, тиша, задача, площа, хаща).

II відміна. До неї належать іменники чоловічого роду з основою на приголосний (з нульовим закінченням) та із закінченням -о; середнього роду із закінченням -о, -е, -я (день, обрій, суперник, дядько, батько, дно, поле, життя, листя, межиріччя).

У II відміні виділяють три групи:

— тверду (іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний (крім шиплячих) — чоловічого та середнього роду з основою на твердий приголосний та

закінченням — м’яку (іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним — хлопець, ґедзь, князь, приятель, носій, лебідь; іменники середнього роду із закінченням -е (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий) та закінченням -я — лице, плече, бажання, знання);

— мішану (іменники чоловічого роду з основою на шиплячий та нульовим закінченням — чиж, дощ, товариш, світоч; іменники середнього роду з основою на шиплячий та закінченням -е — вогнище, селище, училище, плече).

Особливий розподіл на тверду, м’яку та мішану групи мають іменники II відміни, що закінчуються на -р.

До твердої групи належать іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур, -юр (декламатор, авіатор, вимір, ящур); деякі іменники на -яр, -юр (футляр, алюр); іменники на -ар, -ир, -ір, -ер, що при відмінюванні мають наголос на останньому складі основи (базар, семінар, бригадир, командир, папір, інженер, боксер); односкладові іменники на -р, які у множині мають наголос на закінченні (двір — дворії, тхір — тхори, жир — жири, щур — щури), іменники муляр, столяр.

До м’якої групи належать іменники на -ар, -ир, у яких наголос у непрямих відмінках падає на закінчення: воротар (воротаря, воротарем, воротареві), вівчар, книгар, кобзар, орендар, плугатар, поштар, секретар, календар, тягар, інвентар, сухар, буквар, ліхтар, квіткар, байкар, косар, токар, аптекар, лицар, багатир, а також які у однині мають наголос на корені: козир — козиря, лікар — лікаря.

До мішаної групи належать іменники з наголошеним -яр — назви осіб за професією або характером діяльності (ці іменники при відмінюванні мають наголос на закінченні): вапняр, газетяр, гусляр, бджоляр, оленяр, тесляр, зброяр, пісняр, цегляр, весляр, ковзаняр, повістяр.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Запам'ятайте форми іменників: кобзаря (а не кобзара), сухаря, токаря, слюсаря, кухаря, лікаря, пекаря, косаря, ліхтаря, байкаря, казкаря, аптекаря, лицаря, богатиря.

III відміна. До неї належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: далеч, тінь, сіль, папороть, любов, відстань, ніч, піч.

Іменники III відміни на групи не поділяються.

IV відміна. До неї належать іменники середнього роду на -а, -я, у яких при змінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн-: курча — курчати, хлоп’я — хлоп’яти, ім’я — імені, сім’я — сімені.

Іменники IV відміни на групи не поділяються.

Не належать до жодної з відмін:

— незмінні іменники іншомовного походження на -о, -е, -а, -і, -у: кіно, шосе, ательє, боа, поні, рагу (крім іменника пальто, який змінюється в українській мові);

— жіночі прізвища на -о, на приголосний: Ляшенко Юлія, Мотрин Катерина;

— іменники, що мають лише форму множини: лещата, Альпи, кучері, веселощі;

— іменники, утворені способом переходу з однієї частини мови в іншу: вартовий, пальне, добові, мостова, приїжджі.