Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Фонетика

Голосні звуки

Голосні звуки: [а], [е], [и], [і], [о], [у].

За способом творення їх поділяють на звуки високого підняття ([і], [и], [у]), середнього підняття ([е], [о]) та низького підняття [а]; переднього ряду ([і], [и], [е]) та заднього ряду ([у], [о], [а]); лабіалізовані голосні (ті, у творенні яких беруть активну участь губи) — [у], [о] — та нелабіалізовані ([а], [е], [и], [і]). Голосні звуки бувають наголошені та ненаголошені. Наголошені голосні вимовляються і чуються у вимові чітко та ясно. Виразно вимовляються і не складають, як правило, труднощів у написанні ненаголошені голосні [і], [у], [а], [о], за винятком:

а) випадків сплутування, коли [и] може сплутуватися у вимові з [і] під впливом російської мови (кіпіти, кіп’яток — кипіти, кип’яток; діван — диван); [о] під впливом «акання» у спорідненій російській мові може сплутуватися з [а], що призводить до неправильного його написання (манета — монета; разбирати — розбирати; каридор — коридор);

б) випадків наближень: [о] наближається до [у], якщо після [о] йде склад із наголошеним [у]: [зо^узул'а], [ко^ужух], [по^учути], [co^yjy3], [cTo^yjy]; ненаголошені [е] та [и] наближаються відповідно до [и] та [е]: [ве^нсна], [ви^ешневи^еї].

Існує й багато інших способів розрізнення ненаголошених [е], [и] у словах.

У коренях:

— пишеться [е] в буквосполученнях -ере-, -еле- у словах слов’янського походження (береза, берег, зелень, шелест);

— пишеться [е], якщо при зміні слова сумнівний звук випадає (червень — червня, човен — човна) ;

— пишеться [е] у словах, де сумнівний звук чергується з [і] чи [о]: променистий — промінь, женити — жона;

— пишеться [и] у буквосполученнях -ри-, -ли- у словах слов’янського походження (кричати, криниця, глитати);

— якщо слово не можна перевірити одним із цих способів або воно виразно іншомовного походження, то його слід перевірити за словником (левада, кишеня, минулий, бетон, вертикаль, дискусія, динаміка).

У префіксах:

Префікси пре- і при- розрізнюють за значенням. Пре- пишеться у словах на позначення чогось у великій мірі (можна замінити словом «дуже») — премилий (дуже милий), препоганий (дуже поганий), а також у деяких словах: преподобний, преосвященний, престол, презирство.

Префікс при- трапляється у словах із значенням наближення, приєднання, неповної дії (прибігти, приклеїти, причинити, привокзальний, прив’янути).

У префіксах без-, перед-, пред-, через-, не- завжди пишеться [е]: передчасний, безверхий, предвічний, черезплічник, неквапно.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Щоб не помилитися в написанні слова з ненаголошеним [е] чи [и], до нього добирають спільнокореневе слово або змінюють форму даного слова, щоб сумнівний звук став під наголосом (держава — держить, кислиця — кислий, милуватися — милий).

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Префікси пре- не можна плутати з частинами коренів у словах предмет, президент, предки, прем'єра, прецедент та ін.).

Префікси при- не можна плутати з частинами коренів у словах природа, приз, приємний, прикмета, принтер, присудок та ін., хоч, можливо, вони й були колись префіксами.

У суфіксах:

Е

-ен(я) в іменниках середнього роду, що позначають назви маленьких істот (вовченя, гусеня, кошеня);

-ечок-, -ечк- в іменниках із зменшено-пестливим значенням, які не походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я) (вершечок, мішечок, діжечка, річечка, віконечко, словечко);

-ен(ий) у дієприкметниках (незлічений, неоцінений, нескінчений); -ер(о) в числівниках (семеро, п’ятеро);

-еньк-, -есеньк- у прикметниках із зменшено-пестливим значенням (біленький, малесенький);

-тель-, -енн(я), -ень, -ець в іменниках (учитель, вихователь, значення, положення, творення, твердження, велетень, в’язень, мовознавець, переможець);

И

-ик, -ич, -чик (-щик) в іменниках (братик, вузлик, керманич, хлопчик, прапорщик);

-ив(о) в іменниках для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці (паливо, печиво, морозиво, мереживо, вариво; але: марево, бо це природне явище);

-ичок, -ичк(а) в іменниках, що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я) (вогник — вогничок, кошик — кошичок, вулиця — вуличка, палиця — паличка, лисиця — лисичка);

-ищ(е), -иськ(о) в іменниках (вогнище, становище, річище, ручище, бабисько);

-ин- у присвійних прикметниках (бабин, свекрушин, Ольжин, тітчина).

У закінченнях дієслів:

е — у дієсловах І дієвідміни (йдемо, йдете);

и — у дієсловах II дієвідміни (летимо, летите).

У складних словах:

е — після м’якого приголосного (неподовженого), яким закінчується перша основа іменника м’якої групи (бурелом, землетрус, працездатний, кільцеподібний, а також овочесховище, очевидний);

и — у словах, першою частиною яких є числівник у родовому відмінку (тридцятирічний, триніжок, чотирикутник, семимильний, шістнадцятивідсотковий).

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або лише шуму.