Повний новітній довідник школяра
Українська мова
Словосполучення
Просте речення
Прикладка
Прикладка — це означення, яке виражається іменником і дає предметові другу назву.
Прикладка вказує на професію, рід занять, вік, національність, виступає власного назвою географічних та інших об’єктів, людей. У художньому стилі прикладка дає предметові образну назву: ніченька-чарівниченька, дуб-велетень, дівчина-красуня.
Прикладки бувають поширені й непоширені:
непоширена прикладка з означуваним словом пишеться через дефіс, якщо:
— це дві загальні назви: квіти-зорі, спортсмен-альпініст, козаки- запорожці, інженер-дослідник, дівчина-казашка, браття-українці;
— загальний іменник стоїть після власної назви: Орель-річка (але річка Орель), Горпищенко-льотчик (але льотчик Горпищенко), Світязь- озеро (але озеро Світязь);
— прикладка входить до складу терміна: льон-довгунець, твір-опис, жук-короїд.
Прикладки — назви художніх творів, газет, журналів, підприємств, фірм, кораблів пишуться з великої букви й беруться в лапки: повість «Перехресні стежки», газета «День», журнал «Фінанси і кредит», кафе «Золоте руно», фірма «Авток», корабель «Тарас Шевченко».
Назви, до складу яких входять слова імені, пам’яті, в лапки не беруться: бібліотека імені В. Короленка, Міжнародний футбольний турнір пам’яті В. Лобановського.
Поширені й непоширені прикладки виділяються в реченні комами, коли вони відносяться до власного імені або займенника:
Виділяються комами також прикладки, які починаються словами :
Але: прикладки зі сполучником як виділяються комами лише тоді, коли наголошуються інтонаційно й мають додатковий відтінок причиновості. В інших випадках кома не ставиться:
Прикладки, якщо вони стоять у кінці речення и перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме, виділяються тире: