Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Словосполучення

Просте речення

Прикладка

Прикладка — це означення, яке виражається іменником і дає предметові другу назву.

Прикладка вказує на професію, рід занять, вік, національність, виступає власного назвою географічних та інших об’єктів, людей. У художньому стилі прикладка дає предметові образну назву: ніченька-чарівниченька, дуб-велетень, дівчина-красуня.

Прикладки бувають поширені й непоширені:

непоширена прикладка з означуваним словом пишеться через дефіс, якщо:

— це дві загальні назви: квіти-зорі, спортсмен-альпініст, козаки- запорожці, інженер-дослідник, дівчина-казашка, браття-українці;

— загальний іменник стоїть після власної назви: Орель-річка (але річка Орель), Горпищенко-льотчик (але льотчик Горпищенко), Світязь- озеро (але озеро Світязь);

— прикладка входить до складу терміна: льон-довгунець, твір-опис, жук-короїд.

Прикладки — назви художніх творів, газет, журналів, підприємств, фірм, кораблів пишуться з великої букви й беруться в лапки: повість «Перехресні стежки», газета «День», журнал «Фінанси і кредит», кафе «Золоте руно», фірма «Авток», корабель «Тарас Шевченко».

Назви, до складу яких входять слова імені, пам’яті, в лапки не беруться: бібліотека імені В. Короленка, Міжнародний футбольний турнір пам’яті В. Лобановського.

Поширені й непоширені прикладки виділяються в реченні комами, коли вони відносяться до власного імені або займенника:


Виділяються комами також прикладки, які починаються словами :

Але: прикладки зі сполучником як виділяються комами лише тоді, коли наголошуються інтонаційно й мають додатковий відтінок причиновості. В інших випадках кома не ставиться:

Прикладки, якщо вони стоять у кінці речення и перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме, виділяються тире: