Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Числівник
§ 89. Розряди числівників за значенням

Кількісні числівники

Кількісні числівники означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів при лічбі й відповідають на питання скільки? Числівники, що означають кількість предметів, уживаються при іменниках.

Кількісні числівники поділяються на чотири групи:

• власне кількісні;

• збірні;

• дробові;

• неозначено-кількісні.

Власне кількісні числівники. Називають у цілих одиницях абстраговано-математичне число (сто більше за п’ятдесят у два рази) або певну кількість однорідних предметів (сім яблунь, чотири сливи, дві груші):

Дві хмароньки пливли

Кудись в убранні золотім

І мовчки зупинилися

Над краєм чарівним.

Олександр Олесь.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців.

Славних, молодих.

П. Тичина.

Збірні числівники. Називають точно визначену кількість (більше одного) предметів як сукупність, неподільну єдність: двоє, обоє, обидва, троє, четверо, п'ятеро, одинадцятеро, двадцятеро, двійко.

Кількість збірних числівників обмежена. До них належать: двоє, троє, четверо, п’ятеро — одинадцятеро — двадцятеро і тридцятеро. Сюди входять і слова, що означають парність: обидва (чол. і сер. р.), обидві (жін. р.), обоє.

Збірні числівники двоє, троє — старі форми середнього роду цих числівників.

Збірний числівник четверо утворений від основи порядкового числівника четвертий.

Інші збірні числівники утворилися від кількісних за допомогою суфікса -ер(о). Іноді вони утворюються за допомогою суфіксів -к-, -єчк- (двійко, двоєчко, трійко, троєчко), що надають відтінку оцінки — зменшеності, здрібнілості тощо.

Увага!

Збірні числівники не можуть бути складеними: сполучення сто двадцять п'ятеро не є нормативним в українській мові.

Збірні числівники мають обмежену сполучуваність з іншими словами. Вони поєднуються:

✵ з іменниками чоловічого та спільного роду, що означають назви осіб: п’ятеро друзів (товаришів, однокласників, сиріт);

✵ з іменниками середнього роду, що означають назви конкретних предметів (троє вікон, семеро відер) або малих істот (двоє курчат (телят, зайченят, ведмежат)):

✵ з множинними іменниками, що є назвами парних предметів: четверо саней (ножиць, штанів, дверей);

✵ з особовими займенниками ми, ви, вони: нас троє, вас четверо, їх п’ятеро.

Увага!

Збірні числівники не сполучаються з іменникам жіночого роду, за винятком узагальнених назв які не уточнюють статі істот: людина, дитина, гуска, курка.

З усіма іменниками жіночого роду поєднується лише числівник обидві: обидві учениці, обидві парти, обидві книжки. Числівник обоє замінює обидва і обидві в непрямих відмінках, крім знахідного неістоти.

Збірні числівники не мають роду й числа, зберігають свої форми тільки в називному й знахідному відмінках, виступають з керованим іменником чи займенником одним членом речення:

Вологий вітер двоє крил

Поклав на білий небосхил

І дихає теплом,

Як молода жар-птиця.

А. Малишко.

Нас було двоє у вересневій ночі: криниця, сповнена водою, і я, сповнений спраги (Ю. Мартич ).

Збірні числівники можуть уживатися й без іменників, позначаючи при цьому сукупність людей:

Зустрілися двоє в житейському морі (В. Крищенко).

Збірні числівники найчастіше вживаються в розмовно-побутовому й художньому стилях, вони не властиві науковому та офіційно-діловому.

Дробові числівники. Називають Дробове число або певну кількість як частину від цілого: одна третя, п’ять дев'ятих.

Дробові числівники складаються з двох частин: першу, виражену кількісним числівником, називають чисельником дробу, другу, виражену порядковим числівником, — знаменником.

Дробовим уважається також числівник, що називає дробову величину в сполученні з цілим числом: одна ціла і дві п’яті, чотири цілих і три соті.

Значення дробового числівника одна друга може передаватися іменником половина, одна третя — третина, одна четверта — чверть.

До дробових числівників належать півтора (вживається з іменниками чоловічого та середнього роду), півтори (з іменниками жіночого роду), півтораста (з іменниками всіх родів). Ці числівники за відмінками не змінюються.

Півтора (року, вікна), півтори (книжки, сторінки), але півтораста (школярів, учениць, імен).

Неозначено-кількісні числівники. До них належить невелика група слів, що позначають точно не визначену кількість однорідних предметів або неозначену абстраговану кількість: багато, небагато, мало, немало, чимало, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот.

Наприклад:

Багато гірких сліз пролив,

І горя я дізнавсь чимало.

Людей і правду я любив —

За те мене і зневажали.

П. Чубинський.

Числівники кілька, декілька, кількадесят, кількасот сполучаються з іменниками, що позначають конкретні предмети, які підлягають кількісному обліку: кілька випускників, кільканадцять дерев, кількадесят односельчан, кількасот людей.

Ці числівники вживають переважно в розмовно-побутовому стилі, книжним стилям вони не властиві.

Числівники багато, небагато, мало, чимало можуть сполучатися з іменниками, що позначають масу, речовину, збірні або узагальнені поняття: багато/мало води (солі, срібла, газу, піску, молока, зерна, мудрості, лиха ).

Якщо числівники багато, небагато пов’язані з іменниками, що підлягають кількісному обліку, то вимагають форми іменника родового відмінка множини й змінюються за відмінками: багато листя і багато листків; багато зерна і багато зернин; багато коріння і багато коренів; багатьох листків (зернин, коренів); багатьом листкам (зернинам, кореням ).

Розрізняйте!

Неозначено-кількісні числівники багато, небагато, мало, немало, чимало та омонімічні прислівники, які вживаються при дієсловах як обставини:

Числівники (чого?) багато слів мало роботи чимало книжок небагато часу

Прислівники (скільки? у якій мірі?) багато говорити зробив мало прочитав чимало пробіг небагато

Порядкові числівники

Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? Наприклад: перший, третій, десятий, одинадцятий, тридцять сьомий, п'ятдесят другий, сто сорок восьмий, тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ятий.

Примітка. За граматичними ознаками порядкові числівники наближаються до прикметників (рід, число, відмінок). Це дає підстави деяким лінгвістам розглядати їх як порядкові прикметники. Однак порядкові числівники позначають не сталі (статичні) ознаки предметів, що властиво прикметникам, а вказують на кількість однорідних предметів при обліку їх за порядком слідування підрахунку.

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку та виступають у реченні в ролі означень:

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива —

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Олександр Олесь.

Творення порядкових числівників

1. Більшість порядкових числівників твориться від власне кількісних числівників за допомогою закінчень -ий, -а, -е без особливого суфікса при ствердінні кінцевого приголосного основи: п'ять — п’ятий (п’ята, п’яте), двадцять — двадцятий (двадцята, двадцяте); сімдесят сім — сімдесят сьомий (сьома, сьоме).

2. Порядкові числівники перший та другий творяться від інших основ (пор. один, два).

3. При творенні числівників третій і четвертий використовуються давні суфікси -ет- (-т-).

4. Порядкові числівники тисячний, мільйонний, мільярдний творяться за допомогою суфікса -н-, а числівники сороковий, нульовий — за допомогою суфікса -ов-.

5. Порядкові числівники двохсотий — дев’ятисотий утворюються шляхом складання форми родового відмінка відповідного кількісного числівника з порядковим числівником сотий.

6. При творенні порядкових числівників може відбуватися чергування голосних: чотири — четвертий, шість — шостий, вісім — восьмий.

Примітка. Порядкові числівники, як і прикметники, можуть мати повну нестягнену форму: третяя, третєє, третії; п’ятая, п'ятеє, п’ятії; сороковая, сороковеє, сороковії. Така форма вживається переважно у фольклорі та поетичних творах.

Одна гора високая,

А другая низька.

Одна мила далекая,

А другая близька.

(Нар. тв.).