Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Займенник
§ 82. Особові займенники

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття.

Займенники я, ми (1-а особа) вказують на особу, що говорить: Я люблю свою хату поліську... Я люблю свій зажурений ліс (Д. Фальківський ).

Займенники ти, ви (2-а особа) вказують на особу, до якої звернене мовлення, тобто до співрозмовника, слухача:

Ах, скільки радості,

Коли ти любиш землю,

Коли гармонії шукаєш у житті.

П. Тичина.

Займенники він, вона, воно, вони (3-я особа) вказують на особу, яка не бере участі в розмові, або на предмет, про який іде мова: Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар (М. Рильський).

З указівкою на одну особу виступає авторське «ми», дуже поширене в пауковому й публіцистичному стилях: У вступному слові «Від автора» до посібника «Українська фразеологія. Чому ми так говоримо?» Ф. Медведєв пише: «Ми зупиняємося докладніше у своїй праці на вивченні активних фразеологізмів, уживаних у різних стилях літературної мови, а також звертаємо увагу на фразеологічні вислови, поширені в усному мовленні».

Вживання ми замість я властиве офіційно-діловому мовленню (так звертались до народу царі, королі, імператори), мові художньої літератури (часто з відтінком іронії).

Займенник ви може вживатися при зверненні до однієї особи (ти) як засіб вираження ввічливості й пошани. Тоді його пишемо з великої літери.

З листа Панаса Мирного до Мари Заньковецької (1903 р.): «Городяни запрошують Вас взяти участь у виставі «Наталка Полтавка» під час святкування постанови пам’ятника нашому славному письменникові Котляревському... Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділить нас своєю ласкою, а Ваше чуле серце не обмине теплою прихильністю до нашого благання і жаги поряд з такими талановитими виставниками «Наталки Полтавки», як Кропивницький, Сакса- ганський, Садовський і Затиркевичка, і Вас, наша яскрава Зоре».

Увага!

При займеннику Ви в такому значенні складений іменний присудок може стояти як у формі множини, так і у формі однини: Якщо ж при займеннику Ви стоять слова який, Ви задоволені? Ви задоволена? Ви задоволений? якийсь, такий, один, весь (завжди в однині), то присудок ставиться в однині: Яка Bи красива! Такий Ви гречний!

У розмовно-побутовому стилі часто вживаються емоційно забарвлені звороти з формами займенників у родовому й давальному відмінках однини, що своїм значенням наближаються до часток: от тобі й на. теж мені силач, нехай йому грець, цур йому, хто його знає.

Морфологічні ознаки

1. Постійна морфологічна ознака — особа (перша, друга, третя).

Увага!

Займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них.

2. Морфологічна ознака числа має свої особливості. Я, ти, він (вона, воно) і ми, ви, вони протиставляються як форми однини і множини, проте ми — це не декілька я, а я і ще хтось; ви — ти і ще хтось тощо. Тому одні мовознавці вважають, що особові займенники змінюються за числами (тоді я і ми, ти і ви — форми одного слова). Значить, їм притаманна постійна ознака числа (як рід іменникам).

3. Морфологічна ознака роду. Її мають займенники третьої особи: він, вона, воно. З одного боку, ці займенники співвідносяться в реченні з пленниками чоловічого, жіночого або середнього роду. З другого — вони ж лише дублюють форму того іменника, який заміняють. Крім того, усі протиставляються одній формі множини — вони. Тому не можна однозначно стверджувати, чи займенник він змінюється за родами (вона, воно), чи кожен з цих займенників належить до конкретного роду.

Примітка. У шкільних підручниках різних авторів це питання трактується двояко.

4. Морфологічна ознака відмінка. Усі особові займенники змінюються за відмінками.

Правопис

1. У непрямих відмінках особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму): я — мене, ми нас, вона її, він його.

2. Займенники третьої особи після прийменників у непрямих відмінках мають приставний приголосний [н]: його — у нього, її — до неї, воно — без нього, вони — про них.

Такий приголосний постійно виступає в орудному відмінку: ним, нею, ними.

Історична довідка. Ми кажемо побачити його, але взяти в нього, зустріти її, але зустрітися з нею... Чому ж з’являється приставний звук [н]? У давнину існували прийменники кінцевий приголосний яких з розвитком мови перейшов до займенника: — укр. з ним ); — в них).

Пізніше за аналогією н з’явився й після інших прийменників.

3. Прийменники з, під, над, перед, які стоять перед формою орудного відмінка займенника я, для милозвучності вживаються з голосним і: зі мною, наді мною, переді(о) мною. Примітка. Не додається н до займенників його, її, їх, якщо вони мають присвійне, а не особове значення.

Ми були в нього і в його друга.

Ми були в неї і в її сестри.