Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008
Морфологія
Займенник
§ 80. Займенник як частина мови
Займенник — це повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками та числівниками.
Коли б ти, нічко, швидше минала...
Вибач, коханая... Ще ж я не знала
Днини такої, щоб була щасна
Так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна...
Чом ти, березо, така журлива?
Глянь, моя сестронько, та ж я щаслива...
Не рони, вербо, сліз над водою.
Буде ж, матусенько, милий зо мною...
Батьку мій рідний, темненький гаю.
Як же я ніченьку сюю прогаю...
Нічка коротка — довга розлука...
Що ж мені суджено — щастя чи мука?
Леся Українка.
Хоч у мові займенників небагато, проте частота вживання їх у мовленні досить велика. Займенники використовуються як один з важливих засобів зв’язку між реченнями в тексті, уникнення повторень одних і тих самих слів, узагальнення сказаного попередньо.
За значенням і граматичними ознаками займенникові слова неоднотипні. Вони поділяються на три групи:
✵ займенники, що співвідносяться з іменниками (хто? що?): я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, казна-хто, казна-що, ніхто, ніщо;
✵ займенники, що співвідносяться з прикметниками (який? чий?): мій, твій, ваш, наш, їхній, свій, той, цей, такий, весь, сам, самий, усякий, кожний, інший, який, чий, якийсь, абиякий, дечий, чийсь, деякий, будь- який, який-небудь, чий небудь, казна-який, казна-чий, ніякий, нічий;
✵ займенники, що співвідносяться з числівниками (скільки? котрий?): скільки, стільки, скількись, казна скільки, хтозна-скільки, котрий, котрийсь, декотрий, котрий-не- будь, ніскільки.
У реченні займенники виконують різні синтаксичні функції. Вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменник, прикметник, числівник:
✵ підметом:
Рано ми вмієм любить, пізно — любов шанувати (М. Луків). Так ніхто не кохав (В.Сосюра). Вміє розставатись той, хто вмів любить (М. Рильський);
✵ присудком:
Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя (В.Симоненко). Ах, очі, ті очі... Кохана, чом серце твоє не таке? (П. Тичина);
✵ означенням:
Десь на дні мого серця заплела див ну казку любов (П. Тичина). Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка );
✵ додатком:
Я люблю тебе, друже, за те, що нe можу тебе не любити! (В. Сосюра). Мене любов ненависті навчила (Леся Українка);
✵ обставиною:
Моя любове! Я перед тобою! Бери мене в свої блаженні сни! (Л. Костенко).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.