Українська мова - Новий довідник - М. Радишевська 2008

Морфологія
Прикметник
§ 76. Перехід прикметників в іменники

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація (від латинського substantivum — іменник), відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання хто? що?

Субстантивація буває повною, коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна, лісничий, пильне, їдальня, учительська, колискова, ставши власне іменником прикметникової форми.

Сюди належить велика група власних географічних назв і прізвищ: Рівне, Лебедин, Львів, Грозний, Гур'їв, Коцюбинський, Підмогильний. Багряний, Стельмах та ін. При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частина складеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмета або додатка): майбутнє, сучасне, прийдешнє, зовнішнє, вчений, старший, молодий, посівна, військовий, пернаті, диспетчерська, пряма, дотична.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко).

Хіба минає все минуле? (Леся Українка).

Не забувайте незабутнє...

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців у собі!

Л. Костенко.

Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Нар. тв.).

В останньому реченні субстантивовані прикметники старі, два хитрих (хто?) — підмети, мудрого (кого?) — додаток.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.